Як закарпатець провів бурхливу ніч із ромською дівчиною в поїзді



Колись квитки на поїзд були ого яким великим дефіцитом. А мені дуже треба було їхати – сесію ж завтра здавати. Вчилася я тоді на заочному. А тут дядько якийсь до мене підвалює:

- джерело.

– Поїдемо в СВ – за секс! – пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

 

Я відсахнулася від нього, як від якогось дурника. Нічого собі – бізнес! Відшила його, значить. Та й темний він якийсь був – маньяк чи що. Очі бігають. Постійно нервує, озирається. А ще дивно – сказав, що ніякого багажу в нього немає. А сам каже, що до мами їде. Провідати її хоче, хе-хе. Так, наприкінці цієї фрази він реготнув. Все це насторожувало.

А цю розмову чула молода циганка, яка стояла поруч. І коли чоловік відійшов, вона підморгнула мені: давай, погоджуйся, мовляв.

– Ми потім місцями поміняємося. Не бійся, він і так не знає, до якої станції ти їдеш. Та він і слова не скаже. Ми його поставимо на місце.

Я довго вагалася. І сесію завалити не хотілося. І привід поїхати в СВ дуже сумнівний. Та й думати довго не можна.

Але тут дядько знову до мене підвалює:

– Ну що, надумала?

І я кивнула у відповідь. І от приїхав поїзд. Я кажу:

– Та чи хоч зручний той СВ?

Таким тоном кажу, ніби я все життя тільки те й робила, що у таких вагонах каталася. Дядько на радощах пішов купейний вагон освоювати. Але й кмітливий він був та й не бідний – квиток, на всяк випадок був у нього вже в кишені.

– Тільки квиточок той із СВ ви все ж мені дайте, коли ми вже домовилися, – наполягала я.

Чоловік подумав, що виграв свою партію і з радістю простягнув мені квиток. А що він втрачає? А я тим часом тихенько прошмигнула у купейний вагон, в якому мала їхати циганка, і віддала їй свій.

А вона ж не одна була – з чоловіком і купою дітей. Я не знаю, як вони там розбиралися потім. Але, видно, мій залицяльник не наважився навіть якогось кривого слова сказати.

Я їхала до Києва. І тому бачила, як циганка зі своїм галасливим виводком та суворим чоловіком злізли з поїзда у Дарниці. А чоловік той на кілька станцій раніше. І вигляд у нього, я вам скажу, був такий, наче нічка видалася дуже бурхлива. Там циганчата, мабуть, у нього по голові стрибали.

Але на вікна вагонів він жодного разу так і не оглянувся. Мабуть, не бажав мене раптом побачити у якомусь вікні. Голову втягнув у плечі і понуро йшов по перону. Може, думав, що я бачу його і сміюся йому услід.

Олеся ЧЕРЕМШИН


Читайте також:


Залишити коментар: