Навіть попри шалені обстріли Донецька та спроби придушення будь-яких протестних настроїв, у квазіреспубліках продовжують бунтувати дружини мобілізованих Росією чоловіків. На фоні реальних невдач російського війська на фронті таке соціальне становище загрожує окупаційній “владі”.
Пише - джерело.За даними джерел 24 каналу у розвідці, російські окупанти дуже бояться будь-яких проявів непокори з боку населення так званих “ДНР” та “ЛНР”, адже зараз їм зовсім не до розборок із цивільними. Як стримати соціальний вибух у Донецьку, загарбники вже зрозуміли – шаленими обстрілами міста.
Однак для того, щоб впровадити цю тактику по всіх містах Донеччини та Луганщини російським кураторам доведеться відводити занадто багато гаубиць та РСЗВ з передової у тил, що призведе до провалів росіян на фронті.Мобілізовані мруть, як мухи, але рідним про це не кажуть
Попри тиск зі сторони “влади”, обстріли Донецька та суцільне погіршення соціального стану в “республіках”, чимала кількість рідних мобілізованих все ж таки переймаються їхньою долею.
Дружини та матері чоловіків, яких Росія примусово відправила на передову під каток захисників України, щодня “штурмують” військові частини, пишуть листи Пушиліну та Пасічнику, намагаються дізнатися хоча б щось про долю своїх рідних.
13 червня, у день наймасованіших обстрілів Донецька, кілька десятків родичів мобілізованих записали відео, в якому обурилися ставленням “влади” до “військових”.
Рідні мобілізованих розповіли про те, що вже 4 місяці їм нічого не кажуть про долю чоловіків, яких відправили на війну без медичної комісії та будь-якої підготовки.
У своєму зверненні жителі ОРДО розповіли, що з цілого 121 полку так званої “ДНР” за весь час війни до місця дислокації в Кальміуське (колишнє Комсомольське) повернулася лише одна рота. Мобілізованих з 2 батальйону цього бандформування нібито мали перекинути до тилу “на ротацію”, але цього так і не зробили.
За даними розвідки, майже 200 чоловіків з цього підрозділу загинули ще на початку війни, але ватажки окупованої частини Донецької області приховували від рідних цю інформацію. Військкоми, командири та представники “адміністрації” квазіреспубліки розповідали, що з їхніми рідними все в порядку, обіцяли, що вони отримуватимуть зарплату та зможуть повернутися додому “після перемоги”.
Насправді ж жодних виплат ніхто ніколи не отримає. Та й видавати гроші вже нема кому. Хіба що компенсації за загиблих рідним, але без тіла ніхто ані копійки не отримає.
Тіла мобілізованих зі 121 полку досі розкладаються на полях України. Збирати їх рештки ніхто не хоче, адже тоді дружини, батьки та діти дізнаються про те, що їх увесь цей час обманювали. І це може призвести до соціального вибуху, якого так не хочуть росіяни.
