Ця трагедія шокувала усіх, хто чув про неї: у місті Коростень на Житомирщині у перші дні цього навчального року 9-річна Софійка Науменко втратила ноги. Біда з дитиною сталася, коли намагалася скоротити шлях до школи через залізницю – пролізаючи під вагоном товарняка, зрозуміла, що поїзд… рушив.
«Ту-тух, ту-тух. Ту-тух, ту-тух…» Софійчина мама досі здригається, як чує стук коліс на рейках. Залізниця проходить недалеко від дому Науменків. Знову і знову зринають страшні спогади: чийсь дзвінок, що дитина потрапила під поїзд, і лікарняна палата, у якій її маленьке янголя лежить під простирадлом без ніжок. Паморочилося у голові від побаченого, стискалося серце від думки, що тепер тільки починається важка життєва стежка донечки. Сльози душили зсередини, але той біль, відчай, страх мама намагалася не видавати. Лікарі попередили: хвилювати Софійку не можна, з нею має попрацювати психолог… І обнадіяли: дитя втратило лише ніжки, всі інші органи не зачепило.
Як починався той день, Оксана пам’ятає до деталей.
– Софійці треба було на другу зміну до школи. Вранці я ходила оформляти документи, що перший чоловік не платить на неї аліменти. Коли повернулись додому, мусила меншу донечку Арінку вкладати спати. А Соня захотіла піти до школи трохи раніше, я її провести не змогла, – розповідає жінка. – Ще вона спитала: «А можна, я піду короткою дорогою?» Кажу: «Ні! Або йди на автобус, або по дорозі, в обхід залізниці». Вона попрощалась.
На залізниці саме стояв товарняк з 60 вагонів. Обходити його було дуже далеко. І Соня почимчикувала протоптаною дорослими стежкою, яка пролягала просто під вагонами. Акуратно просунула ранець і полізла під поїзд сама. Аж тут почула скрип коліс – потяг починав свій хід.
Скільки багатотонних вагонів встигло пройтися по дитячих ніжках, одному Богові відомо. Перелякані очевидці одразу викликали швидку, чим врятували дівчинку від смерті, бо ж сталася велика крововтрата. А шокований машиніст шукав у портфелику, що валявся неподалік, контакти батьків, і знайшов там номер телефону Софійчиної мами. Голос тремтів, коли повідомляв їй про біду.
Займається танцями на візку
За життя Софії Науменко боролися найкращі спеціалісти України. Спочатку їй допомогу надавали у місцевій лікарні, тоді забрали у столицю в «Охматдит». За перші тижні дитина мужньо перенесла безліч операцій. Ситуацію ускладнювало те, що одна ніжка ніяк не гоїлася, й медикам постійно доводилося проводити «чистки» від гною. Допомогло підключення до спеціального апарата, завдяки якому почалося загоєння. Стали формуватися культі.
