Коли нещодавно за підозрою у жорстокому вбивстві затримали головного лікаря-нефролога Санкт-Петербурга Олександра Земченкова – це стало новиною, яка облетіла увесь світ. Хіба ж можна було повірити, що такий заслужений, поважний медик, який врятував тисячі життів, у чомусь винен?
Пише - джерело.Одразу зійшовся з молодою колегою
Сім’я Земченкових була доволі відомою і забезпеченою. Він – головний нефролог міста, заввідділення діалізу Маріїнської лікарні Санкт-Петербурга, вона – лікар-гінеколог у пологовому будинку. Виховували трьох дітей. І тут одного вихідного дня, 23 лютого 2010 року, 45-річна Ірина пропала. Олександр мало не рвав волосся на голові від розпачу. Мовляв, сказала, що має поїхати в лікарню до важкої пацієнтки, а потім у салон краси. Зібралася, вийшла. Ключі від своєї автівки залишила вдома – чомусь вирішила поїхати на метро. А потім – ні слуху ні духу.Шукали Ірину всі: волонтери, сім’я, поліція. Її фото було розміщене на всіх стовпах міста. Олександр навіть звернувся на телепередачу «Жди меня», де зі сльозами на очах просив надати хоч якусь інформацію про його зниклу кохану дружину. В Інтернеті на своїй сторінці лікар також регулярно викладав публікації, у яких писав, що сумує, чекає і вірить, що вона повернеться. Та що там, навіть до екстрасенсів звертався, але і вони виявилися безсилі.
Через рік, не витримавши горя, померла мама Ірини. А от Олександр Земченков (й п’яти місяців після зникнення дружини не минуло) знайшов розраду в обіймах молодшої на 16 років колеги, теж лікарки, з якою живе і понині. У них народилася спільна дочка. Справу про безвісти зниклу жінку слідчі не дуже часто витягали на світ Божий. Та й у ті перші дні 2010 року її шукали з великою неохотою: квартиру і машину Земченкових вони обшукали лише через кілька місяців. Тоді ж вилучили домашній комп’ютер і записи з камер відеоспостереження на будинку. Зрозуміло, що всі файли на той час стерли, і вони нічого не знайшли.
Зятя підозрював тесть
Єдиний, хто всі ці 11 років не полишав пошуків, – батько Ірини. Геннадій Кононов (доктор наук, професор, колишній ректор Ленінградського ветеринарного інституту) одразу запідозрив зятя, однак доказів не мав. Тож він особисто перевіряв усі версії зникнення дочки, які йому могли запропонувати правоохоронці. Літній чоловік з двома ціпками і електростимулятором у серці навкарачки лазив по заводу побутових відходів, з’ясовуючи, чи справді тіло дочки могли тут перемолоти на порох. «Упізнавав» Ірину по щелепі, яку йому виніс у баночці судмедексперт, перевіряв версію про самогубство і коханців, виїжджав дивитися на всі знайдені трупи. Навіть шукав розради у монастирях. Але після того, як почув, що «це така кара Ірині від Бога за аборти», розридався. Дочка ж була гінекологом, приймала пологи.
Справа зрушилася з місця лише тоді, коли 92-річний Кононов зміг добитися особистого прийому у голови Слідчого комітету РФ. Той взяв розслідування під особистий контроль – і закрутилося. Швидко з’ясувалося, що у той день Ірина Земченкова навіть не виходила з дому. Вона не з’явилася на жодній камері, її не бачив охоронець будинку. Потім були дивні дзвінки з мобільного жінки уже після її зникнення.
Тож коли на початку квітня 61-річного Олександра Земченкова викликали у відділок, він спокійно прийшов. А там його зненацька перевірили на детекторі брехні, трохи натиснули – і чоловік зізнався.
…У той день він повідомив своїй дружині про те, що покохав іншу. Розгорівся скандал. Зі слів чоловіка, у якийсь момент він нібито штовхнув Ірину, а вона, тендітної будови, не втрималася: впала, вдарилася головою і одразу померла. Її тіло він вирішив розчленувати. Порубав, розсортував по мішках і довго розкидав останки по різних сміттєвих контейнерах міста. А потім написав заяву про зникнення дружини і так «грав» прибитого горем чоловіка, що його незабаром виключили з кола підозрюваних. Через кілька місяців він привів у цю ж квартиру свою коханку. І жив доволі щасливо усі ці роки.
Наразі Земченкова затримали. Але юристи впевнені: великий строк чоловік не отримає, а може, навіть і зовсім опиниться на волі. Він стверджує, що це було вбивство з необережності – стаття невеликої тяжкості. Тим більше, сталося це давно. А те, що розчленував? Ну, це у Петербурзі люблять: то історик порубав свою аспірантку, то дружина – свого відомого чоловіка-репера, тепер от геніальний лікар свою жінку…
