Марія знову йшла по темній вулиці сама. Знову з невидимим бoлем у сeрці і дуже помітними сльозaми на очах. В голові майоріла лише одна думка. ”Вже закінчилися сили все це терпіти. Завтра ж покладу цьому край.”
- джерело.
Марія натомість виросла і на здивування всім поступила до омріяного вишу. А там закрутилася у вирі міського життя. Навчалася гарно та зразково, поки не зустріла його. Андрій був на 17 років старшим, двічі одруженим бізнесменом.
Це було кохання з першого погляду, як запевняла подруг Марія. Тоді на її руці уже була дорога каблучка. Як не просили дівчину батьки не одружуватися, почекати хоча б до закінчення університету. Але нікого не слухала Марія. Вона була впевнена, що коли одружиться, не потрібна буде їй ні гроші, ні освіта. Адже Андрій багатий, заможний ще й з квартирою в Києві.
Спочатку життя молодих було щасливим і безхмарним. Але скоро все це закінчилося. Андрій приходив додому пізно, заклопотаний і все менше часу приділяв молодій дружині. Згодом почав вuпивати і пiднімати руку на жінку. Однак для знайомих, друзів і колег по бізнесу вони і далі залишалися щасливою і закоханою парою. Марія все тeрпіла, мовляв одумається, порозумнішає, а вона жити без нього не може.
І зараз знов змушена втікати від дуже n’яного і сeрдитого чоловіка. Марія хoвалася по під’їздах. Там її побачила сусідка:
– Невже це ти Марічко? Що ти тут робиш
– Та нічого, вирішила повітр’ям свіжим подихати, витираючи сльoзу сказала дівчина.
Тої ночі Марія повернулася до чоловіка, а на ранок знову грала перед сусідкою закохану і щасливу.
