Тернополянка Галина Саранча вивчає сучасну хвилю української еміграції. Працює над докторською дисертацією, яку присвятила цій темі. Перебуває у США, штат Нью Джерсі. Галина – кандидат історичних наук, докторант кафедри історії України Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
- джерело.
– Про що не знають українці, збираючись за кордон?
– Теперішні емігранти швидко адаптовуються, вливаються в американське життя, користуються державними програмами допомоги новоприбулим, отримують медичне забезпечення тощо. Але не враховуть, що спочатку працюватимуть на важких, чорних роботах з низькою оплатою. Америка – це справжня капіталістична країна, де існує пряма експлуатація людини людиною.
Працювати, зазвичай, доводиться під керівництвом малоосвічених господарів, босів, які можуть не мати освіти, але володіють елементарними методами керування людьми. Застосовують брудні прийоми – приниження, постійні зауваження, нецензурну лайку.
Коли освідчена людина потрапляє в таке середовище, вона розгублюється, адже не тільки керівник управляє нею, вимагає ретельної роботи і робить постійні зауваження. Інші робітники теж активні. Бачила, як працівники, які мають більший досвід роботи, завдавали новачку багато болю, знущалися. В хід ідуть наклепи, підлабузництво до босів, плітки, знущання «старших» над новенькими. Новій людині видається, що вона потрапила в діжку із щурами.
– Як емігранти реагують на таке ставлення?
– Інтелігентні і порядні терплять ці приниження. Безпорадні в таких ситуаціях. Перебувають в постійному стресі. Потрапити ж на добре оплачувану роботу чи роботу за фахом їм вдається не відразу – на це йдуть роки.
– Як мовне середовище впливає?
– Рідко хто має відповідний рівень англійської. Навіть ті, хто серйозно готувався до виїзду в США, чекали, що мова прийде із середовища. Так було років 20 тому. Зараз Америка – справді країна емігрантів. Новоприбула людина часто потрапляє в середовище, де англійську мову в США майже не чути.
Бруклін, для прикладу – район в Нью Йорку, де майже всі заклади і послуги є російськомовними. Вже пройшло ціле покоління емігрантів, які виїхали до США на початку 90-х і англійської не знають, бо весь час живуть в російськомовному середовищі.
– То мрії і сподівання одні, а реальність інша?
– Той, хто вирішив емігрувати, повинен прочитати коротеньку новелу Докії Гуменної «Мрія». Сюжет твору, написаного в п’ятдесятих роках минулого століття, актуальний і зараз. Інтелігентна жінка, перебуваючи в таборі для переміщених осіб у Європі, хоче емігрувати до США. І все робить для того – вчить англійську, розсилає резюме американським працедавцям. Мріє про заокеанську країну, де у неї буде успішна робота, гарне життя, автомобіль і красивий будинок на березі океану, обов’язково вона винайме домогосподарку у білому накрохмаленому фартушку.
Вона приїжджає до Америки. Зустрічає її працедавець, який каже, що вона працюватиме у його будинку на березі океану. Жінка плаче, пояснює, що вона інженер, добре знає англійську. Однак господар навіть не звертає на неї уваги. Вона потрібна йому, як домогосподарка. Мрія здійснилася. Героїня каже: «Я живу на березі океану в гарному будинку, тільки в ролі домогосподарки в білому фартушку».
– Бажання щасливого життя в Америці може стати лише ілюзією?
– Важка робота забирає фізичні сили і позбавляє мотивації. У перші роки життя за кордоном треба бути готовим до жорстких реалій.
У чужій країні потрібно сподіватися на свої сили. Треба реально розраховувати – зможете подолати труднощі чи не варто братися. Якщо сподіваєшся на допомогу родичів, які вже давно адаптувалися у США, є ризик стати об’єктом маніпуляцій та впливів, а то й знущання і насилля. Кожен повинен про це подумати. Я з цим зіткнулася.
– Чому, не зважаючи на всі труднощі, люди їдуть?
– Сучасна хвиля еміграції з України – економічна. Війна в Україні тільки погіршила ситуацію і збільшила потік емігрантів, в тому числі поповнила армію нелегальних емігрантів у США.
– Які найбільші розчарування українців за кордоном?
– Я багато подорожувала штатами, зустрічала чимало українців із сучасної хвилі еміграції. Чула різні історії. Можу впевнено сказати, що жодна людина, яка приїхала до США не стала відразу жити щасливо і багато. Кожен пройшов свій важкий шлях випробувань, труднощів і трагедій. Я не почула жодної історії про щасливий початок життя у цій країні. Тут побутує приказка: «В Америці важко перших 10 років, потім…звикаєш». Це істина. Сама в ній переконалася.
– Які в українців, попри те, досягнення?
– Америка – країна здійснення мрій. Кожен може тут себе реалізувати, якщо вистачить сил. Головне – залишитися людиною.
Наталя ЛАЗУКА
