Як дівчинка, помираючи від раку, пояснила, що таке смерть



Як онколог з 29-річним професійним стажем можу із певністю твердити, що змінювалась, кожного разу переживаючи драми моїх пацієнтів.

- джерело.



Не знаємо меж своїх можливостей поки не зіткнемось із справжніми негараздами і не відкриємо, що можемо піти значно далі, ніж думаємо.

Пригадую з особливим трепетом шпиталь у Пернамбуцо в Бразилії, де робила свої перші лікарські кроки. Розпочала працю у дитячому відділенні і зацікавилась дитячою онкологією. Пережила багато трагедій моїх малих пацієнтів, невинних жертв раку.

Коли народилась моя донечка, то я тремтіла від терпінь дітей.

Аж до того дня, коли ангел прийшов до мене. Прийшов в образі маленької 11-річної дівчинки, за плечима якої були роки лікувань, ін’єкцій, хіміотерапій та променевих терапій.

Ніколи не бачила мого малого ангелика у відчаї. Бачила, коли плакала, помічала страх в її очах, але все це – людське.

Якогось одного дня прийшла завчасно на роботу. Дівчинка була сама у кімнаті. Я запитала, де її мама. Навіть зараз, коли пригадую, що вона мені відповіла, не можу стримати емоцій.

-Знаєш – відповіла – мама часом виходить на коридор поплакати, коли ніхто не бачить. Коли я помру, вона терпітиме, сумуватиме. Але я не боюсь помирати, я не народилась для цього життя.

– А чим є смерть для тебе, золотко?

– Знаєш, коли ми були малі, то, засинаючи в батьківаському ліжку, просинались у своєму, правда ж? З цим подібно. Одного дня засну і Бог забере мене, і я прокинусь в Його домі, в правдивому житті.

Я була просто приголомшена, не знала, що сказати. Глибоко заторкнула мене та передчасна зрілість, вигартована у терпінні, духовність і бачення тієї малої дівчинки.

-А моя мама буде дуже побиватись, сумувати.

Стримуючи сльози, я запитала:

-А що для тебе означає сум?

-Сум – це любов, яка залишається.

Зараз мені 53 і ні від кого я не чула кращого визначення суму. Це любов, яка залишається.

Мій малий ангелик пішов – і минуло вже стільки років. Однак цей великий урок змінив моє життя. Завдяки йому я стала значно уважнішою до проблем моїх пацієнтів, людянішою, відданішою. Вночі, коли бачу найближчу зірку, називаю її “моїм ангелом”. Уявляю, що вона сяє у своєму новому вічному домі.

Дякую тобі, мій ангеле, за твоє прекрасне життя, за урок, який ти дала мені і за допомогу. Як добре, що існує сум. Любов, яка зостається, – вічна.

Dr. Rogério Brandão, онколог

Переклад з польської Тетяни Трачук

Джерело: pl.aleteia.org

Читайте також:


Залишити коментар:


Останні новини: