Тут людяніше все: чому маріуполець полюбив Івано-Франківськ



«Я завжди мріяв переїхати до Карпат», – розповідає Олександр Бурдуже, електромонтер контактної мережі КП «Електроавтотранс».

Пише - джерело.

Правда, в горах він ще так і не побував. Хоч і живе в Івано-Франківську третій місяць.

21-річний Олександр приїхав з сім’єю з Маріуполя ще у квітні. Там працював у «Тролейбусно-трамвайному управлінні» електриком.

Сім’я із шести осіб – тато, мама, Олександр, два молодші брати і бабуся.

«Виїхали, як тільки з’явилася можливість, ми переховувалися до того у підвалах, були розбиті вікна вдома, але будівля ще стояла. Коли ми виїхали, то в споруду вже влучило і не залишилося нічого. Наш будинок уже зруйнований», – розповідає хлопець.

В підвалі були з 5 березня. Виходили тільки, щоб варити їсти. Жили у приватному будинку. Коли зробили щось подібне на зелений коридор, то до них звернувся знайомий, який запропонував виїхати, в нього був відповідний транспорт. Погодилися.

Спершу сім’я поїхала в Бердянськ. Потім – у Запоріжжя. А далі вже опинилися у Франківську.

Життя почало налагоджуватися. Першим знайшов роботу батько, він – чоботар. Тоді саме виїжджав чоловік в Європу і залишив йому свій бізнес. Далі Олександр пішов працювати електромонтером.

Живуть у знайомого на дачі в Лисці. Засадили город – картоплю, квасолю, огірки. Все б нічого, тільки на дачі нема опалення, тому є питання, як зимувати.

Найтяжче було з наративом “схід і захід”. Боявся, що східняків тут не люблять. Але приїхавши сюди, зрозумів, що люди скрізь різні. І тут можна натрапити як на добрих та позитивних, так і на агресивних, і на сході теж. Сьогодні він добре говорить українською, хоч раніше нею не спілкувався.

«Я вчив у школі українську і в коледжі, дивився українське телебачення, читав літературу, тому я знаю українську, – розповідає Олександр. – Проте ніколи нею не спілкувався. А тут ми перейшли, бо всі спілкуються українською. Трохи тяжко, бо доводиться в голові перекладати, але з часом буде легше».

Так, в обов’язки електромонтера входить робити ревізії електромережі, а якщо є аварії, то потрібно швидко їх виявляти та усувати. Роботу хлопець любить, з колективом спільну мову знайшов. Навіть більше, каже, що люди тут добріші і м’якші.

«Тут людяніше все, – ділиться Олександр. – Там я працював-працював два роки і всі казали, що працюю мало і погано, а тут завжди розуміють і підказують».

Бажання поїхати в Карпати нікуди не зникло. Влітку хлопець хоче таки здійснити свою маленьку мрію.


Залишити коментар:


Останні новини: