Може, раніше устриці та панчохи і вважалися найсильнішиими афродизіаками, але сьогодні пріоритети змінилися. Влада – ось, що збуджує сучасників, до того ж чоловіків не менше, ніж жінок.
- джерело.Своїми думками на цей рахунок з нами поділилися Вікторія Сосніна, сексологиня, гінекологиня-ендокринологиня вищої категорії, та Джо Барнетт, британський психолог, – пише ТСН.
Перші в усьомуДві третини представників чоловічої статі бажають владних дам, що обіймають високі пости. У жінок схожі еротичні фантазії: 60% учасниць опитування мріють опинитися в обіймах великого боса чи впливового політика. І справа тут не тільки в меркантильних міркуваннях. Тихі й лагідні берегині домашнього вогнища, що з обожнюванням спостерігають, як чоловік після роботи навертає пюре з котлетами, вже нікого не заводять. Чоловіки (і чим молодше – тим сильніше) мріють про успішних кар’єристок, власниць бізнесу, голів ради директорів, що приваблюють своїм життєлюбством і умінням постояти за себе. Психолог Джо Барнетт, який коментував дослідження The Daily Mail, припустив, що секрет привабливості людей, наділених владою, в їхній недоступності.
Проте є й полярне думка: фішка в іншому – лібідо у можновладців обох статей сильніше, ніж у тих, хто не наділений владою. Вікторія Сосніна згодна з цією точкою зору: “Спочатку лідерами стають темпераментніші особи з підвищеним рівнем тестостерону та адреналіну. Мало того, керівна посада ще збільшує вміст цих гормонів – і в жінок, і в чоловіків. У жінок, які тривалий час обіймають високі пости, ендокринний фон змінюється на бік чоловічого: кількість андрогенів зростає, а рівень жіночих естрогенів, навпаки, падає. А оскільки саме тестостерон відповідає за силу потягу, можна припустити, що керівники в ліжку сміливіші й вільніші, ніж їхні підлеглі. Жінки-боси – так точно. Вони, дійсно, більше цікавляться сексом і сильніше потребують його. Для розрядки та компенсації їм просто необхідно хоча б на час опинитися в статусі ніжної, жіночної партнерки, ну й разом довести, що вона краща у всьому й скрізь”.
Сила лібідо
Ось сидить перед нами в кріслі великий бос, може, він і не великий зовсім, навпаки, зріст нижче середнього, гладкий, голомозий, гаркавий, але вабить! Притягує незримо. Запитання: чому? Ну, хоча б своїм успіхом. Можливо, він домігся того, чого не вдалося зробити нам, – особливо, якщо це одноліток. І тепер ми схильні ідеалізувати його у всьому, зокрема, й у любовній майстерності. Крім того, влада створює ілюзію вседозволеності і відсутності кордонів – а що ще потрібно для гарного сексу?
Зроби мені боляче!
І ось що ще цікаво: керівники з великим стажем, по суті наглядачі й диктатори, для розрядки і компенсації часто стають шанувальниками БДСМ (сексуальних практик, що базуються на пануванні і підпорядкуванні). До того ж у ролі сабмісів! “Ми з колегами проводили опитування адептів БДСМ, – ділиться Вікторія Сосніна, – жінки, які практикують роль пані, яка карає, стверджують, що серед їхніх клієнтів дуже багато заможних керівників. Як розрядку й компенсацію такі люди хочуть бачити себе в ролі принижених і ображених, адже в звичайному житті принижують і ображають вони”.
Втім, не будемо надмірно драматизувати, підозрюючи в сейфі у кожного начальника маску, батіг і наручники. Ніхто ж не заборонить нам вірити в те, що гармонія існує, і владний і харизматичний шеф у ліжку – ніжний і уважний коханець, все ще здатний досягати оргазму в старій добрій місіонерській позі, а не тільки в нашийнику під ударами хлиста.
