Пропагандистка-“мучениця” із плакатом: що відомо про ексредакторку “Першого каналу” Марину Овсяннікову



Після того, як російська журналістка увірвалася в ефір головного пропагандистського каналу РФ з антивоєнним плакатом, минуло кілька місяців, але вона не дає про себе забути.

Пише - джерело.

Війна Росії проти України триває вісім років, а повномасштабне вторгнення – вже понад три місяці. За цей час наша країна втратила тисячі прекрасних людей, когось на фронті, а когось російська армія просто нещадно вбила вдома. Провиною всьому цьому стала не лише імперська політика самого Путіна, а й пропагандистська машина Кремля, яка працює проти України протягом десятків років і сіє фейки, “рускій мір”, оспівує війну гаслами “Можемо повторити!” та розпалює агресію проти українців.

Одними з тих, хто безпосередньо винен у тому, що відбувається в нашій прекрасній країні зараз, окрім самих слуг Путіна, є “рупори” Кремля – головні пропагандистські канали та токшоу Росії, що роками зомбують росіян. Ми вже неодноразово розповідали вам про Ольгу Скабєєву, Євгена Попова, Володимира Соловйова, Маргариту Симоньян та Дмитра Кисельова, але ці люди відомі публіці завдяки своїм появам на телебаченні, а ось за кадром також залишалися ті, хто ці ефіри готував і писав сценарії про так званих “нацистів” та “бандерівців” в Україні. Донедавна про них ніхто не знав, та 14 березня редакторка головного федерального пропагандистського “Першого каналу” Марина Овсяннікова у прямому ефірі новинної програми “Врємя” увірвалася до кадру за спиною ведучої Катерини Андрєєвої із плакатом, на якому було написано: “No war. Зупиніть війну. Не вірте пропаганді. Тут вам брешуть. Russians against war”. Також вона кілька разів повторила: “Зупиніть війну! Ні війні!”, перш ніж в ефір дали наступний сюжет, а саму Марину вивела охорона.

Вчинок цієї жінки отримав величезний резонанс у світі – іноземні ЗМІ стали називати її “сміливою”, а її протест “доблесним”. Проте українці пацифістські амбіції Марини не оцінили. Ми ж вирішили розповісти докладніше про Овсяннікову, її подальшу кар’єру, арешт і що ж із нею не так.

Хто така Марина Овсяннікова
Марина Овсяннікова – наполовину українка і народилася в Одесі. Її мати – росіянка, за освітою хімікиня-технологиня, а батько – українець, помер в Одесі, коли Марині було п’ять місяців. Дівоче прізвище жінки – Ткачук.

В Україні російська журналістка має родичів, але її мати, ще коли Марині було близько 7 років, повернулася до Росії. Деякий час сім’я мешкала у Грозному (столиці Чеченської Республіки), а коли там розпочалася чеченська війна, втекла до Краснодара (Кубань).

Мати Марини працювала на місцевому радіо, тому після школи дівчина вирішила наслідувати її і стати журналісткою. 1997 року Марина вступила на заочне відділення журналістського факультету Кубанського державного університету, а також 2005 року закінчила Російську академію державної служби. Паралельно з навчанням активно займалася спортом – художньою гімнастикою та плаванням. Кар’єру розпочинала на місцевому телебаченні як ведуча випусків новин “День Кубані” на ДТРК “Кубань”, але водночас її неодноразово називали протеже директора телеканалу. 2002 року Марина переїхала до Москви і від 2003-го, після декількох місяців стажувань, почала працювати на “Першому каналі” і називала цю роботу своєю мрією.

Там же, на “Першому”, Марина Ткачук знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком – Ігорем Овсянніковим, асистентом режисера, який нині працює режисером в іспанській редакції телеканалу Russia Today. У цих стосунках у них народилося двоє дітей – син і донька, але 2018 року вони вирішили розлучитися. 19 квітня Овсянніков подав на колишню дружину до суду через суперечки, пов’язані з вихованням дітей, – чоловік хоче позбавити її батьківських прав. Сама Марина зазначила, що до її протесту у прямому ефірі вони нормально спілкувалися.

“Після протесту він припинив зі мною усіляке спілкування, тому я не можу дізнатися, що він від мене хоче. Я і дім дітям одразу відписала після протесту, щоб на мені ніякого майна не було, нічого. Я не знаю, що він хоче, я в шоці”, – розповіла вона в інтерв’ю.

Що з протестом і після нього
Після протесту у прямому ефірі (цей момент у багатьох викликав запитання, оскільки в Росії, а тим паче на головному пропагандистському каналі країни, прямих ефірів нібито насправді не існувало, хоча сама Марина стверджує протилежне) журналістку затримали за новою у РФ статтею 207.3 КК РФ “за поширення фейків”, яку екстрено прийняли після 24 лютого, коли розпочалося російське вторгнення до України.

Після появи з плакатом в ефірі в інтернеті почало поширюватися відеозвернення Марини, в якому вона пояснює свій вчинок, називає російську агресію в Україні “братовбивчою війною” і зазначає, що займалася пропагандою, яка зомбує людей. На шию вона одягла намисто, яке поєднує російський триколор та кольори українського прапора.

Деякий час після цього Марину не могли знайти адвокати, після чого у них виникло припущення, що таким чином її намагаються позбавити юридичної допомоги і підготувати максимально жорсткий склад обвинувачення. За новим законом РФ, щоб покарати за “фейки”, Марину мали оштрафувати до 5 млн рублів або позбавити волі терміном до 10 років, та цього не сталося, протокол на неї склали за відеозвернення, в якому вона виступила проти війни з Україною, і оштрафували лише на 30 тисяч рублів.

Сім’я від Овсяннікової відвернулася – мати назвала зрадницею, а колишній чоловік перестав спілкуватися і не дозволяє їй вивозити дітей закордон, а також, як вже згадувалося, намагається позбавити батьківських прав.

“Мій син сказав, що я – та людина, яка зіпсувала життя нашій родині”, – ділилася в одному з інтерв’ю Марина.

Європа, нагороди та нова робота
Без роботи колишня пропагандистка довго не сиділа, адже дуже швидко отримала запрошення працювати кореспонденткою у німецькій газеті Die Welt. Власник газети Аксель Шпрінгер заявив, що Овсяннікова готуватиме репортажі з України та Росії. Також багато світових політиків вирішили відреагувати на її вчинок, наприклад, президент Франції Еммануель Макрон заявив про готовність надати Овсянніковій дипломатичний захист і політичний притулок у Франції, але вона відмовилася і погодилася на роботу в Німеччині.

Далі пішла низка виявів люб’язності від європейців. Так, Марина отримала премію імені Вацлава Гавела – “За креативний протест”. Церемонія відбувалася в Осло в рамках Форуму свободи в Норвегії, а окрім самої статуетки, їй вручили ще й 60 тисяч євро.

Також у Німеччині Марині спробували вручити “Премію ЗМІ за свободу”, разом із Володимиром Зеленським і Світланою Тихановською, яка щороку присуджується видавничою групою Weimer Media Group. Та після обурення громадськості Овсяннікову з цього списку виключили.

На Заході журналістка регулярно давала різні інтерв’ю, де розповідала не лише про себе та свій вчинок, а й про те, як тяжко жити росіянам під санкціями. В інтерв’ю Che tempo che fa вона зазначила, що санкції безпосередньо торкнулися її сім’ї, адже її мати-інвалід не може купити собі ліки, а донька розрахуватися карткою в школі за обіди. Згодом свій допис вона відредагувала.

Екскурсія до воєнної України
На “креативному протесті”, як назвали її появу з плакатом в ефірі європейці, Марина не зупинилася та вирішила далі робити собі ім’я в Україні. Так, жінка продовжує розміщувати дописи про війну, називає себе українкою і навіть заявила, що збирається повернути дівоче прізвище Ткачук.

“Я не “хороша росіянка”, я – українка. На знак підтримки України маю намір змінити прізвище Овсяннікова на своє рідне – Ткачук”, – написала у соцмережах колишня редакторка новин.

Також вона вирішила показати, що відбувається в Україні зараз, тому відвідала Одесу та Київ, встановила застосунок, що сповіщає про повітряну тривогу, та записала про це відео.

Особливий резонанс у країні викликало те, що Овсяннікова хотіла дати пресконференцію, маючи намір розповісти про пропагандистські методи Росії. З її слів, до України вона приїхала “допомогти владі, записати інтерв’ю із Зеленським, показати Бучу та Харків” і перебувала у країні від 27 до 31 травня. Коли було опубліковано анонс пресконференції, багато українських журналістів та офіційних осіб заявили про те, що російським пропагандистам не місце в Україні.

“Журналісти стали кричати, що я москалька, агентка ФСБ, пропагандистка, що колишніх пропагандистів не буває, що мене треба заарештувати. В результаті служба Welt евакуювала мене найнеймовірнішими шляхами”, – розповіла Овсяннікова.

Після цього інциденту у Facebook вона написала заяви, які дуже відрізняються від того, що вона казала раніше, оскільки тепер не вважає українців та росіян “братами”, заявила, що ніколи не займалася пропагандою (хоча у своєму відео, за яке її оштрафували, казала зворотне).

Після своєї майже 20-річної роботи на “Першому каналі” російська журналістка вирішила “перевзутися”, і якщо в Європі їй це вдалося зробити, то українці пропаганду війни не пробачать ніколи. Тим паче, що саме за роки її роботи на головному федеральному каналі країни-агресорки були придумані найдивніші та найгучніші фейки РФ про “укронацистів” і “бандерівців”, якими зараз активно користуються в Росії.


Читайте також:


Залишити коментар: