На шкільні ініціативи проти коронавірусу грошей у бюджеті немає
На минулому тижні в Україні стартував новий навчальний рік 2020-2021. Правда, у “червоних” карантинних зонах країни школи, виші і садки залишаються закритими. Тим не менше, більшість навчальних закладів почали роботу традиційно 1 вересня. Однак сам навчальний процес нетрадиційний: у зв’язку з пандемією коронавірусу МОЗ розробило для шкіл перелік карантинних правил, які повинні виконувати учні та педагоги, щоб протистояти спалаху COVID-19. На папері все виглядає чітко: дезінфекція, соціальна дистанція і інші “радощі” карантинного побуту. Але чи працюють в реальності у школах ці правила і що з ними не так, з’ясовував “Апостроф”.
- джерело.Правила для всіх
Рекомендації МОЗ щодо організації навчального процесу викладені у постанові головного санлікаря України від 22 серпня 2020 року №50. Згідно з цим документом, вони стосуються трьох сторін навчального процесу: директорів, педагогів і самих учнів.
Для директорів. Адміністрації шкіл повинні забезпечити регулярну термометрію та засоби індивідуального захисту для всіх працівників установи. Крім того, для різних класів повинні бути різні години занять і зміни, а якщо школа багатоповерхова, то ідеально розвести учнів по різних секторах. Також адміністрація зобов’язана стежити за наявністю у санвузлах рідкого мила і паперових рушників – ніяких предметів гігієни загального користування. Ну і, звичайно ж, всі працівники школи повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту з розрахунку 1 маска на 3 години роботи, а якщо школа знаходиться в “помаранчевій” зоні, то педагогам рекомендовано носити захисні шоломи.Крім того, керівники шкіл зобов’язані забезпечити позмінний графік харчування учнів та розміщення за столами не більше чотирьох дітей.
Для вчителів. Педагоги, по можливості, повинні проводити уроки на свіжому повітрі. Якщо урок все ж пройшов в аудиторії, то приміщення необхідно провітрювати протягом 10 хвилин після кожного заняття, а також дезінфікувати всі поверхні.
Для учнів. Тут все просто: учні повинні бути в школі у масках. При цьому, під час самого уроку маску можна зняти, але переміщатися по території школи, наприклад, на перервах, необхідно тільки в масці. Правда, учні 1-4 класів, за словами міністра охорони здоров’я Максима Степанова, масками можуть не користуватися взагалі.
Ну і, звичайно ж, всі учасники освітнього процесу повинні користуватися антисептиками (дозатори встановлюються на вході в школу) і мити руки перед уроками.
Батьки крайні
Як випливає з постанови головного санлікаря, відповідальність за “виконання протиепідемічних заходів” цілком і повністю лягає на керівника навчального закладу. Однак антисептики, маски, захисні шоломи та ось це все – це додаткові кошти. Де їх взяти?
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль закликає не панікувати. Мовляв, школам з державного бюджету щороку виділяється освітня субвенція, ось її і можна пощипати.
Але справа в тому, що згідно зі статтею 1032 “Бюджетного кодексу України”, цільове призначення освітньої субвенції – “оплата праці з надбавками педагогічних працівників”, а не закупівля масок і антисептиків. Напевно, було б логічно, щоб гроші на ці потреби було виділено освіті з фонду боротьби з коронавірусом… Але виконувач обов’язків міністра освіти Сергій Шкарлет заявив, що з цього фонду його відомству нічого не виділяли, хоча Міносвіти і просило у Кабміну 2 мільярди гривень. Але не все так погано. За словами Шкарлета, можливо гроші надійдуть і… можливо в жовтні. Правда, зараз фонд боротьби з коронавірусом… порожній.
Але такі дрібниці не завадили чиновникам-ревізорам напередодні 1 вересня промоніторити школи на предмет епідеміологічної готовності до навчального року, про що відрапортував Денис Шмигаль.
До речі, показовий випадок стався 3 вересня на селекторній нараді у президента. Так, Володимир Зеленський “поцікавився забезпеченням школярів засобами індивідуального захисту”. Ймовірно, президент не знав, що в Кабміні ніхто й не обіцяв забезпечувати школярів цими засобами. Тільки педагогів, та й то, за рахунок адміністрації шкіл. Втім, це не стало на заваді для прем’єра щоб запевнити президента в тому, що масок вистачить на всіх.
Ось і виходить, що якщо “верхи” вимагають, але грошей не дають, то за старою доброю українською традицією, за все платять батьки.
“Вимагають через батьківські комітети. Придумують різні речі, наприклад, давайте поставимо в класі кварцову лампу. Але вимагали гроші і раніше, без цього вірусу, на все що завгодно. Просто з’явилася ще одна стаття витрат”, – пояснює “Апострофу” юрист громадської організації “Батьки SOS” Роман Бондаренко.
“На антисептики, на щастя, ніхто скидатися поки не просив, але це поки що. Замість цього адміністрація школи попросила батьків скинутися на установку сушарок для рук в туалеті”, – каже “Апострофу” батько другокласника із Запоріжжя Андрій.
“Справа в тому, що держава поклала відповідальність за закупівлю антисептиків і засобів захисту на місцеву владу, а грошей не виділила. Там, де громади великі, у них є можливості це профінансувати, а у маленьких громад такі можливості є не завжди” , – додала в коментарі “Апострофу” глава Асоціації керівників шкіл Олена Онаць.
Ту обставину, що дехто серед місцевої влади просто “відморозився”, підтверджує “Апострофу” педагог з Мелітополя Юлія Сидорина.
“У нашому випадку місцева влада нічого не виділяла. Незрозуміло хто взагалі повинен купувати ці антисептики. Все перекладають на місцеву владу, а місцева влада каже, що це обов’язок шкіл, а школи кажуть, що батьки… Загалом, крайніх не знайдеш, а якщо будуть якісь перевірки, то відповідатиме, звичайно ж, директор школи. Ось і виходить, що частково купує школа, а частково батьки. Крім правил, підтримки зверху немає”, – скаржиться Сидорина.
Але навіть у столиці, де місцевий бюджет найбільший в Україні, батьки школярів налаштовані песимістично.
“Антисептики і все необхідне є на перший місяць. Як буде далі – незрозуміло. Директор сподівається, що держава ще докупить. Якщо не докуплять, то, можливо, теж доведеться самим про це думати”, – каже “Апострофу” мама двох київських школярів Юлія Кучерова.
Втім, незалежно від того, яким шляхом школи придбали антисептики та засоби індивідуального захисту для вчителів, без цих артефактів коронавірусної реальності жодна школа не почала свою роботу. Але як бути з іншими правилами МОЗ? Чи виконуються вони?
Проблеми на кожному кроці
За словами педагогів і самих батьків, виконувати рекомендації МОЗ доводиться. Адже якщо щось буде не так, у адміністрації школи запитають.
“У школі відкрили 5 виходів. Молодша школа заходить окремо від старшої. В школу батьків не допускають. Діти на перервах з класу виходять тільки в разі потреби. Деякі уроки проводять на вулиці. Так, у моєї дитини сьогодні англійська була у дворі школи”, – зазначає Юлія Кучерова.
Однак реалізація правил на практиці – те ще “задоволення”.
“У нас зараз стоїть спека 36-37 градусів. А діти повинні весь день сидіти в класі, адже кожен клас повинен бути ізольований і переходити з аудиторії в аудиторію не можна. Весь день діти сидять в одному кабінеті, а кондиціонера там, звичайно ж, немає. Так, є рекомендація проводити уроки на вулиці, але й на вулиці у таку спеку дітям дуже важко, вони важко це все переносять”, – зазначає Юлія Сидорина.
Що стосується регулярного провітрювання класів, то і тут є проблеми.
“У нас проблеми з постійним провітрюванням: школа маленька, класи маленькі, і під час провітрювання дітям доводиться виходити в коридор, але ж цього теж не можна робити, щоб не було скупчення учнів. І ми не знаємо куди дівати дітей під час провітрювання”, – скаржиться “Апострофу” вчитель з Броварів Алла Кулик.
Постійно дезінфікувати поверхні після кожного уроку також проблематично.
“Це все лягає на техперсонал школи, але додаткових робочих рук ніхто ж не виділяє. Грубо кажучи, як було на кожен поверх по одному працівнику техперсоналу, так і залишилося. І тепер їм доводиться виконувати удвічі більший обсяг роботи за ті ж самі гроші”, – додає Сидорина.
Більш того, через рекомендації позмінного харчування в їдальнях, іноді страждає сам навчальний процес.
“У нас їдальня невелика і діти їдять за графіком. Але якщо раніше вони могли всі разом їсти на перерві, то зараз доводиться навіть на уроках ходити в їдальню, щоб виходити з ситуації”, – резюмувала Алла Кулик.
Ну і нарешті “найсмачніше” – регулярну термометрію, як прописано в рекомендаціях, навіть у столиці роблять не в кожній школі.
“Я питав у сина, і він каже, що за всі три дні навчання йому на вході жодного разу не міряли температуру, – розповідає “Апострофу” батько київського школяра Віктор. – Хоча, адміністрація зробила 4 входи в приміщення школи, що, звичайно, добре, але, ймовірно, поставити біля кожного входу співробітника з термометром дуже накладно. Синові в школі сказали, щоб міряв температуру сам вдома перед уроками”.
