Напередодні у Львові хлопчик отримав відкритий перелом плечової кістки унаслідок падіння. Батько миттєво наклавдитині на руку джгут і почав викликати швидку допомогу. Проте – безуспішно.
- джерело.
“Оператор розпитує основні дані та видає сакральну фразу: “Немає вільних машин”. Я питаю орієнтовний час очікування. Відповідь: “Близько години”! Карл – години! Швидка, бл*дь! Малий непритомніє, як можу, ставлю з підручних матеріалів шину, хапаю на руки і везу до 8 травматології. Під’їзд до травмпункту закритий шлагбаумом, нікого немає! Знову хапаю дитину на руки і біжу до травмпункту. Там черга, людей 20, заношу в кабінет. Лікарі, молоді хлопці, бачачи ситуацію, всіляко намагаються допомогти, як можуть. Але у них немає нічого. Немає навіть з чого зробити шину! Шину! У травматології майже мільйонного міста! Ні бинтів! Ні анальгіну для знеболювання. Все потрібно купувати навіть для невідкладних випадків. Нічого немає! Але вони роблять все від них залежне”, – каже Мутін.
Чоловік зазначає: побачивши, що хлопчик втратив дуже багато крові, лікарі порадили везти його в дитячу обласну лікарню. Батько попросив доправити їх туди швидкою з мигалкою, оскільки це була година пік, і дістатися до лікарні швидко було нереально. Але йому відмовили в цьому проханні через відсутність вільних машин.
“Хапаю сина і в машину. Їду. Затори. Центр. По дорозі додзвонююся у приймальню, приїхав, шлагбаум. Двоє охоронців, бачачи дитину в напівнепритомному стані та у крові, відкривають шлагбаум і впускають до входу. Сам беру каталку-ноші і везу до приймальні. Шукаю ліфт, чортихаюся. У малого відкрилася кровотеча, мабуть, коли я перекладав, потривожив рану. Все у крові, джгут зняли раніше. Бачачи стан, підбігають хлопці-лікарі з цього відділення. Обробляють, закривають рану. Все без наркозу і знеболення. Дитина кричить не своїм голосом. Прошу зробити укол для знеболювання. Кажуть, без санкції лікаря (або головлікаря, не знаю) не можуть. Лікаря немає, він на операції”, – розповідає батько.
Після того хлопчика скерували на рентген, однак згодом виявилося, що він не працює. Апарат лагодили півгодини, і за цей час хлопчик кілька разів втрачав свідомість від болю. Коли знімок все ж зробили, пацієнта нарешті повезли на оформлення, яке також тривало 30 хвилин: хворих реєструвала всього одна працівниця, до того ж біля її стійки зібралася черга з десяти осіб.
“Знову прошу дати знеболювальне синові. Але лікаря немає. Приходить лікар, весь мокрий, оперував. Через хвилин 30 каже готувати до операції, дати анальгін з димедролом. Везу я і санітарка у відділення. Черга в операційну. Ми треті. Ще раз прошу дати знеболювальне! Санітарка каже: “Вибачте, нема кому вколоти, на поверх одна санітарка і та на операції!” Питаю, як так?! Ми третю годину у вас і нікому вколоти. Опускає очі – каже, всі поїхали в Польщу і Чехію. Я пропоную вколоти сам. Вмію, знаю! Відповідає, не можна. Син просто шаленіє від болю. Після травми йде четверта година! Забирають на операцію через майже п’ять годин після травми”, – пише Мутін.
Також чоловік зазначив, що всі його претензії стосуються не лікарів, оскільки вони роблять все від них залежне, а безладу в державній системі охорони здоров’я.
“Всі ці люди-лікарі здійснюють подвиг, працюючи в таких умовах. Хірург-лікар, який вийшов і робив операцію, був у мокрому костюмі. Він стояв і рятував дітей нон-стоп. І не сидів у себе в приймальні. Всі, хто нас зустрічав, як могли допомагали, але і вони безсилі в цьому безладі нашої нікчемної системи охорони здоров’я. Дно. А ці тварюки лікуються у Феофанії і за кордоном”, – зазначає обурений батько.
Згодом на сайті Львівської міськради з’явилося повідомлення про те, що батько травмованого хлопчика “збрехав”, адже “лікарі насправді надали всю допомогу оперативно”.
Після цієї публікації Сергій Мутін виклав ще один пост, в якому детально прокоментував усі звинувачення львівських медиків.
“А, може, варто задуматися, як може бути один оперуючий хірург з чергою дітей на операцію, яким потрібна допомога? Який тікає з операції, щоб допомогти моїй дитині, і знову йде оперувати!? Може, варто задуматися над тим, що не може бути одна медсестра на відділення або поверх!? І щоб працював рентген… знаєте, всі лікарі, які траплялися мені в той день, допомагали я могли, робили все, що було в їхніх силах. Це правда! Я не маю претензій до цих людей! До жодного!
Є претензії до системи, а обличчя її є ті, хто стоять на верху організацій. Супрун і міністрам, думаю, щиро до лампочки стан справ на місцях. І читаючи цю, прикріплену нижче ссилку- офіційну інформацію про мій випадок, ловлю себе на думці про те, що є гарне прислів’я: “Боролося теля з дубом”, – зазначив батько.
