Маленька Олечка завжди радувала батьків – росла здоровою і веселою. «Однак, коли їй було 13 років, я стала зауважувати, що на лиці вона стала блідою, почала раптово слабшати, схудла, – зі сльозами на очах пригадує пані Надія, мама дівчинки, яка мешкає у селі Подільки, що на Сумщині. – З’явилася висока температура. Приходила зі школи і все спати хотіла.
- джерело.
Спершу ми з чоловіком подумали, що це, можливо, звичайна застуда так її виснажує. Однак донечка так стрімко слабшала, що буквально за тиждень ледве піднімалася на другий поверх у школі. Ми кинулися до лікарів, які діагностували рак крові, – і так ми опинилися в онкогематологічному відділенні лікарні «ОХМАТДИТ».
Там донечка провела шість місяців. Згодом пройшла 14 сеансів хіміотерапії та ще рік була на підтримувальній сухій хімії. Вона повернулася до школи, яку закінчила з гарними балами, відсвяткувала випускний. Олечка з дитинства мріяла шити одяг, одягала ляльок і казала: коли виросте, то одягатиме дорослих тьоть. З цією мрією стати дизайнером одягу вступила до Сумського училища будівництва та дизайну на спеціальність «швея-закрійниця». Провчилася рік і була дуже щаслива – зі здоров’ям все було добре, здійснювалася її мрія, навчання приносило знову знання, нові емоції, з’явилося чимало нових друзів. Однак якось Оля пожалілася, що болить горло, збільшився лімфовузол. Пригадую, коли я побачила це, то відчула, як похололо серце, – це були перші ознаки рецидиву. Лікарі підтвердили мою здогадку. Здавалося, що земля тікає з-під ніг – попереду було чимало болю, страху, сліз». Сьогодні Оля перебуває у відділенні інтенсивної хіміотерапії в лікарні «ОХМАТДИТ» – вже пройшла один блок хіміотерапії. Попереду ще три блоки високодозованої хіміотерапії. Лікарі сказали, що потрібна операція з пересадки кісткового мозку від нерідного донора.
«Провести таку операцію в Україні немає змоги, – плаче мама. – Тому кинулися за кордоном шукати клініки, де б погодилися взятися за це. І ось фахівці Університетської лікарні № 1 імені доктора Юраша у польському місті Бидгощ повідомили, що можуть провести таку операцію. Щоправда, для цього потрібно 108 тисяч 255 євро. Це вартість операції з пересадки кісткового мозку та шестимісячний курс із реабілітації. Ще потрібні гроші для того, аби винайняти житло, де могла б проживати я, бо дуже хочу бути поруч зі своєю дитиною, мати змогу підтримувати її, допомагати. Наразі наша донечка активно вивчає польську мову, мріє про те, що операція пройде успішно і вона повернеться до навчання і здійснить свою дитячу мрію. Тому ми з чоловіком щиро просимо допомоги – наша донечка може повноцінно жити, але для цього потрібні кошти, яких у нас вже немає. Благаємо, допоможіть нашій Олечці».
Усі, хто бажає допомогти одужати Олі, просимо перерахувати на картку «ПриватБанку» 5168 7573 7065 5948 Олександр Дуленко, батько Олі. Моб. тел. батька – 096 29 35 765. Олеся Антоненко
