Після шести місяців перебування в країнах ЄС, вимушених переселенців можуть зобов’язати сплачувати податки з доходів отриманих в Україні. Це може призвести до подвійного оподаткування доходів громадян.
Пише - джерело.За даними ООН, за кордоном перебуває більше 5 млн вимушених переселенців з України. Значна частина з них продовжує дистанційно працювати на українські компанії, або надавати послуги як ФОП, та отримувати доходи в Україні.
Українські вимушені переселенці отримали захист в ЄС згідно з директивою, яка дає право легально знаходитись в країнах союзу два роки.Однак, після 183 днів перебування вимушених переселенців з України в країнах Європейського союзу, а також в інших країнах, їх можуть зобов’язати сплачувати податки з отриманих в Україні доходів. Це може призвести до виникнення подвійного оподаткування доходів – перший раз в Україні, а другий в країні перебування.
З більшістю розвинених країн Україна підписала договори про уникнення подвійного оподаткування. У них передбачено, що протягом 183 днів перебування українців в цих країнах вони залишаються податковими резидентами України і сплачують тут податки. Однак, після закінчення цього періоду, існує ризик визнання їх податковими резидентами у країнах довготривалого перебування.
Таким чином громадяни, які через війну покинули Україну в лютому-березні, вже у серпні-вересні ризикують стати податковими резидентами країн перебування і сплачувати податки з доходів, які отримують в Україні, як наймані працівники, або як ФОП, працюючи дистанційно.
Тобто проблема зі зміною податкового резидентства стосуватиметься як найманих працівників так і фізосіб підприємців, які покинули Україну, але продовжують надавати ІТ-послуги.
Як визначається статус податкового резидента України?
Податковий кодекс України визнає резидентами громадян, які постійно тут проживають.
Окрім того, особа вважається податковим резидентом України, коли вона проживає в іншій державі, але її постійне місце проживання знаходиться в Україні.
Якщо у громадянина постійне місце проживання в іншій державі, то податковим резидентом України він вважається, коли її центр життєвих інтересів знаходиться тут. Наприклад сім’я громадянина проживає в Україні, або він зареєстрований тут як суб’єкт підприємницької діяльності.
Коли громадянин не має постійного місця проживання в жодній з держав і не можливо визначити його центр життєвих інтересів, то податковим резидентом України він вважається, якщо перебуває тут більше 183 дні.
Якщо на основі вище перелічених пунктів неможливо визначити резидентство людини, то фізична особа вважається резидентом України, якщо вона є її громадянином.
За яких умов громадянина України можуть визнати податковим резидентом іншої країни?
Більшість країн ЄС, а також деякі інші держави, визнають людину податковим резидентом якщо вона проживає сама, з усією родиною, або лише з дітьми, на їхній території більше 183 днів. Це наприклад такі країни як: Португалія, Німеччина, Іспанія, Італія, Латвія, Естонія, Молдова, Туреччина, Грузія та Чехія тощо.
Додатковими умовами для визнання резидентства є: Оренда (придбання) житла, навчання дітей в місцевій школі, робота в цій країні, або/та рахунок в банку.
Як бачимо значна частина вимушених переселенців з України може бути визнана резидентами країн, в яких вони перебувають більше 183 днів.
Однак українські біженці можуть залишатися податковими резидентами України, якщо вони самостійно визнають основне місце проживання на території України, а також (або) є зареєстрованими тут як фізичні особи підприємці.
Але, при цьому податкові органи країни, у якій українець/українка перебуває більше 183 дні, можуть також визнати їх своїми податковими резидентами. В результаті виникає ризик подвійного оподаткування доходів, які вимушені переселенці отримують в Україні.
У таких випадках юристи рекомендують підготувати документи, які підтверджують, що ваш центр життєвих інтересів знаходиться в Україні.
Це можуть бути: довідка з вашої податкової, яка підтверджує статус податкового резидента України; документи про реєстрацію підприємницької діяльності в Україні; підтвердження про місце проживання членів сім’ї в Україні; документи про право власності на житло.
У яких випадках і як українцям сплачувати податки за кордоном у 2022 році?
Скористаємося роз’ясненням керівника відділу податкового консультування BDO в Україні Віктора Невмержицького.
Отже, як сплачувати податки громадянину, який працює за кордоном за трудовим договором з іноземним роботодавцем?
У такому разі іноземний працедавець утримує податки при виплаті винагороди на банківський рахунок особи в закордонному банку. Наприклад, у Польщі ставки податку складають 17% (на перші 120,000 злотих доходу в календарному році) і 32% (на суму перевищення), в Угорщині – 15%.
В такому разі резидент України має подати в Україні до 1 травня наступного року річну декларацію про її доходи, зокрема отримані за кордоном (додавши до неї довідку від податкового органу про суму сплаченого податку та збору).
В результаті, на такий закордонний дохід особа має доплатити в Україні ПДФО – якщо ставка сплаченого за кордоном податку нижча 18% (наприклад, у випадку Польщі – доплатити 1% ПДФО у разі отримання доходу в межах 120,000 злотих за 2022 рік; у випадку Угорщини – 3%). А також 1,5% військового збору.
А якщо громадянин України, перебуваючи за кордоном, але продовжує працювати на українську компанію?
Чимало українців, що виїхали за кордон, продовжують працювати дистанційно на українського роботодавця, отримують зарплату від нього на банківський рахунок в українському банку.
Більшість країн вимагає сплати податку на такі доходи, але за наявності Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування доходів, українська зарплата не підлягає оподаткуванню в країні знаходження, якщо особа знаходиться в ній не більше 183 дні.
Але при перевищенні 183 днів перебування в іншій країні іноземний податок цієї країни уже застосовується до української зарплати, нарахованої за період з дати переїзду до такої країни.
Тому особа повинна буде звітувати про такі доходи до податкової служби країни перебування та сплачувати податок, згідно з місцевими процедурами.
Оскільки український працедавець буде продовжувати утримувати українські податки, буде виникати подвійне оподаткування.
Для його уникнення, особа-резидент України має подати в Україні до 1 травня наступного року річну декларацію про її доходи з вимогою до української податкової служби про повернення надлишково сплаченого ПДФО, додавши до неї довідку від податкового органу іншої країни про суму сплаченого податку.
Якщо український ФОП працює за кордоном і надає послуги в Україні, або клієнтам з інших країн?
Наразі чимало ІТ фахівців виїхали з України і продовжують працювати як зареєстровані в Україні як ФОП і надають послуги українським чи закордонним замовникам за договором підряду і отримують винагороду на рахунок в українському банку (або через платіжні системи типу Payoneer).
При цьому здебільшого вони працюють дистанційно з житла, у якому вони проживають за кордоном, іноді з коворкінгу. В обох випадках це може розглядатись як наявність “постійної бази” в іншій країні.
Здебільшого така база може вважатись “регулярно доступною” у разі перебування в іншій країні понад 183 днів.
Відповідно, після 183 дня перебування український ФОП підлягає оподаткуванню в країні перебування з доходів, отриманих як незалежний виконавець з дати приїзду (навіть якщо вона не визнається податковим резидентом цієї країни) – це якщо іноземний податковий орган не погодиться з аргументом, що перебування в іншій країні з 24 лютого 2022 до закінчення воєнних дій було вимушеним і тому ці дні не мають враховуватись до складу 183 днів.
В такому випадку виникає подвійне оподаткування без можливості його усунення (з огляду на чинну форму декларації платника єдиного податку – яка не передбачає можливості зарахування іноземного податку в рахунок сплати єдиного податку), а саме:
– сплата в Україні єдиного податку за ставкою 2% чи 5%;
– сплата податку в країні перебування.
Чи можуть вимушені переселенці розраховувати на збереження податкового резидентства України?
Під час пандемії COVID-19, карантину і зупинки міжнародного транспортного сполучення, мільйони громадян одних країн “застрягли” в інших країнах. Їх пандемія змусила перебувати в інших країнах більше 183 днів, що є підставою набуття статусу податкового резидента країни перебування.
В результаті Організація економічного співробітництва та розвитку надала роз’яснення, що обмеження пересування людей між країнами у зв’язку з карантином, яке призвело до вимушеного перебування в іншій країні понад 183 дні, не має призводити до зміни їхньої податкової резиденції, оскільки ця ситуація є надзвичайною.
За аналогією до цього рішення до українських біженців також не мають застосовуватися правила набуття податкового резидента в країні перебування.
Однак наразі відсутнє офіційне роз’яснення від ЄС про те що вимушене перебування більше 183 днів українських тимчасових переселенців, які втекли від війни, є підставою, щоб не набувати податкове резидентство країни перебування.
На початку березня ЄС розповсюдив на українців директиву від 2001 року про підтримку біженців та надання статусу тимчасового прихистку. Можна припустити, що відповідно до цієї Конвенції ЄС, не має жодних причини для зміни резидентства та сплати податків українськими переселенцями в країні вимушеного перебування. І деякі країни уже визнають це. Однак більшість країн все ще не надали свого роз’яснення.
А які ж країни уже погодився не стягувати податки з українців?
Першою такою країною була Ірландія. Вона вирішила не обкладати податком і внеском на соціальне страхування заробітну плату українців, які приїхали в цю країну через війну, але продовжують працювати на українських роботодавців.
Далі була Польща. Вона також не вимагатиме від українських біженців-підприємців змінювати податкове резидентство на час війни.
Там пояснили, що українці, які виїхали до Польщі, зможуть зберегти податкову резидентність України та не сплачувати податки в країні перебування, якщо вони отримують їх із закордону. Однак це не стосується оподаткування доходів, отриманих у Польщі.
Польща прийняла найбільшу кількість українських переселенців – на середину липня до країни виїхало 1,3 млн українських вимушених переселенців.
Аналогічні звернення Офісу ефективного регулювання (BRDO) та IT-асоціації України було направлено на адресу Міністерств фінансів Болгарії, Німеччини, Чехії, Угорщини, Румунії та Словаччини. Однак відповіді від них поки що не надійшло.
Раніше голова комітету Європарламенту з питань зайнятості та соціальних питань Драгош Пислару зазначав, що оподаткування в більшій мірі регулюються національним законодавством країн-членів ЄС, однак питання оподаткування українських біженців можна вирішити на рівні Євросоюзу, якщо пов’язати їх з дією директиви про тимчасовий захист.
