Навколо Харкова та по області є проблема, яка від нас не залежить і найближчим часом не зникне. І вирішити ми її не зможемо. Поки що.
Обстріли продовжуються
Це артилерійські обстріли з території сусідів. Під вогневим ураженням артилерії противника перебуває частина нашої території, яка поки що приречена бути “сірою зоною”.
Бо які б героїчні дії піхоти не були, коли вони підходять до самого кордону, вони потрапляють під обстріли з Росії.
Крім того, артилерія противника намагається виносити ближні тили, та перерізати обстрілами постачання. Але і ворог не може там закріпитися остаточно.Тому, на жаль, будемо мати неодноразові переходи деяких населених пунктів з “рук в руки”.
Бракує ресурсу
Поки що в нас не вистачає ресурсу перекрити всі напрямки далекобійною артилерією. А, мабуть, є справи важливіші сьогодні для 777, ніж контрбатарейна робота на кордоні з Росією.
Я впевнений, що як тільки буде чим вирішити це питання, його вирішать. А зараз, на жаль, поки що так.
Безглуздо тримати піхоту під постійним артилерійським обстрілом нескінченно без якогось результату, просто для того, щоб зруйнований населений пункт “числився” нашим.
Ми можемо зберегти людей, а цю місцевість тимчасово залишити “сірою зоною”, не давши можливість окупантам закріпитися та окопатися.
Підійде озброєння, буде питання вирішуватися. А зараз просто з розумінням ставитися до того, що той чи інший населений пункт міняє статус.
На жаль, від нас тут, поки що майже нічого не залежить. Тупо нема чим. Поки що.
