Більшість ФОПів сплачують внески з мінімальної зарплати. Тому можуть розраховувати лише на мінімальну пенсію. Знову ж таки, якщо є стаж. З одного боку, ніхто не хоче йти на низькі пенсії, з іншого – ФОПи платять мінімум, таким чином просто “купляючи” собі стаж.
Звісно ж, ФОПи можуть платити й більше, ніж з мінімальної зарплати. Але, як, зауважила міністр, зазвичай вони цього не роблять: “Вони десь демотивовані як суб’єкти, які могли б собі накопичувати. Для фізосіб-підприємців накопичувальну систему я б робила обов’язковою”.
Марина Лазебна визнала: “Сьогодні у депутатському законопроекті, з яким ми працюємо, мова йде про те, що ФОПи будуть брати участь у обов’язковому накопичувальному рівні добровільно. І тоді який у людини вибір? Або платити мінімальний внесок і бути на мінімальній пенсії або добровільно платити більше? Можливо, потрібно було подивитися на досвід інших країн, коли для таких категорій солідарної системи немає, але є обов’язкова накопичувальна. Тому що ми розуміємо, що для ФОПів може бути завеликим подвійне навантаження. З цими людьми потрібен діалог”.
Також міністр визнала існування проблеми з тим, що часто спрощену систему використовують для податкової оптимізації, зокрема, і через надмірне навантаження на бізнес. І фактично штатні співробітники працюють як ФОПи. І якщо накопичувальний рівень для цієї групи зробити добровільним, то така категорія найманих працівників, але ніби підприємців, залишиться без накопичувальної пенсії не за власним бажанням. За її словами, “Це проблема. І, напевно, на неї ще не звернули належної уваги. Нам з авторами законопроекту про накопичувальний рівень над цим потрібно ще працювати”.
Щодо трудових мігрантів урядовець розповіла, що стосовно їх пенсійного майбутнього
можуть бути два випадки. Перший: “У нас є укладені договори з низкою країн про взаємне пенсійне забезпечення людей, які живуть в одній країні, а офіційно працювали в іншій. Україна має такі договори більше ніж з двадцятьма країнами, зокрема, і з тими, де українців працює найбільше: з Польщею, Словаччиною, Чехією… Угоди працюють. Питання у тому, чи готові люди подаватися на такі умови, показати, що вони заробили у тій чи іншій країні стаж”.
Другим випадком М. Лазебна назвала ситуацію, коли люди офіційно непрацевлаштовані або не знають про такі свої права: “Звичайно, тут у них буде проблема. Зараз у нас підвищуються вимоги щодо страхового стажу – поступово до 35 років. І навіть в Україні їх непросто заробити”. А для тих заробітчан, хто за кордоном працює нелегально, є соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію: “Вона невелика, і, думаю, це не те, що хочуть люди. Ще можна докупити страховий стаж, якого не вистачає для призначення пенсії”.
