Навколо Харкова та по області є проблема, яка від нас не залежить і найближчим часом не зникне. І вирішити ми її не зможемо. Поки що.
Обстріли продовжуються
Це артилерійські обстріли з території сусідів. Під вогневим ураженням артилерії противника перебуває частина нашої території, яка поки що приречена бути “сірою зоною”.
Крім того, артилерія противника намагається виносити ближні тили, та перерізати обстрілами постачання. Але і ворог не може там закріпитися остаточно.
Тому, на жаль, будемо мати неодноразові переходи деяких населених пунктів з “рук в руки”.
Бракує ресурсу
Поки що в нас не вистачає ресурсу перекрити всі напрямки далекобійною артилерією. А, мабуть, є справи важливіші сьогодні для 777, ніж контрбатарейна робота на кордоні з Росією.
Я впевнений, що як тільки буде чим вирішити це питання, його вирішать. А зараз, на жаль, поки що так.
Безглуздо тримати піхоту під постійним артилерійським обстрілом нескінченно без якогось результату, просто для того, щоб зруйнований населений пункт “числився” нашим.
Ми можемо зберегти людей, а цю місцевість тимчасово залишити “сірою зоною”, не давши можливість окупантам закріпитися та окопатися.
Підійде озброєння, буде питання вирішуватися. А зараз просто з розумінням ставитися до того, що той чи інший населений пункт міняє статус.
На жаль, від нас тут, поки що майже нічого не залежить. Тупо нема чим. Поки що.
