Україна – номер 1 в Європі за переказами заробітчан. Рік тому, 22 квітня 2020 року, Прем’єр Шмигаль повідомив, що до країни повернулись 2 мільйони заробітчан.
Уряд казав, що утримає цих людей в Україні новими дешевими кредитами та робочими місцями на будівництві доріг.
Що з цього було реалізовано? Нічого.
2 мільйони людей як приїхали, так і поїхали назад так швидко, як могли, навіть попри локдауни.
Організація KNOMAD, підтримувана Світовим банком, у глобальному звіті щодо трудової міграції від 10.2020 каже про Україну таке:
“У квітні український уряд заявив, що 2 мільйони українців, які працюють за кордоном, повернулись до країни. Уряд тимчасово заборонив їм виїзд з країни протягом локдауну. Однак обмежені перспективи працевлаштування вдома та відсутність фінансової допомоги для повернених спонукали їх шукати можливості працевлаштування в країнах ЄС, не дивлячись таку офіційну позицію”.
Держстат також звітує, що середня кількість працівників в Україні протягом 2020 року не те що не збільшилася на 2 мільйони, а зменшилася: з 7,5 мільйонів у січні 2020 до 7,3 мільйона у грудні. Тобто заробітчани не змогли знайти роботу в Україні.
Скільки зараз у світі українців-заробітчан?
Офіційної цифри немає. Різні чиновники та державний інститут демографії називають від 2,5 мільйонів до 9 мільйонів осіб (сезонні мігранти). Влада боїться офіційно порахувати заробітчан, це буде вбивчим для рейтингу, адже означатиме, що населення України – далеко не офіційні 41,5 мільйон осіб.
Тим часом заробітчани роблять неоціненну послугу Україні: переказують на батьківщину до 10% ВВП нашої держави. За оцінками НБУ – 12 мільярдів доларів, за оцінками KNOMAD – 14 мільярдів доларів. Ці гроші створюють тут споживчий попит, робочі місця, генерують податки та тримають курс гривні.
У 2020 році за обсягом переказів заробітчан Україна зайняла перше місце в Європі та Центральній Азії, десяте місце у світі за обсягом. Схоже на те, що цей рейтинг – саме той, в якому наш уряд здатен підіймати Україну щороку на все нові вершини.
