Ця історія бере початок у міському перинатальному центрі, де народився чудовий хлопчик. Біологічна мама залишила дитину в лікарні і написала заяву про відмову.
- джерело.
Однак, на щастя, цьому хлопчику була написана гарна доля, де є батьківська любов та піклування. Хоч не рідної, проте справжньої мами…, пишуть Версії з посиланням на сайт міського голови Руслана Марцінківа.
Ще в лікарні його побачила пані Ірина і вже просто не змогла лишити самого. Як дитині виповнилось 2 місяці, забрала у свою сім’ю. Біологічна мама написала згоду на всиновлення і, здавалось, нічого не стоїть на заваді родинному щастю. Проте через рік горе-мати відкликала свою заяву і для пані Ірини з чоловіком почалась судова тяганина за право називатись батьками Данила. Хоч і стали ними вони з першого дня, як хлопчик з’явився у їхньому житті. Безкінечні судові засідання тривали довгих півтора роки. Аж доки цьогоріч Верховний суд України поставив крапку в цій справі, позбавивши горе-матір батьківських прав.
Чи знатиме колись Данилко, як боролись за нього ті, кого він усе життя звик кликати мамою і татом. Нехай ні, бо ця історія має розтанути в новій – історії ще однієї щасливої родини.
А для сім’ї Паращуків справжня боротьба – за щастя їхньої дитини – ще попереду. Але зброєю для них вже стануть не сотні юридичних норм, а тільки любов та повага до свого сина!
