Я не знала інших родичів. Ми жили удвох: я і мама. Вона мене ненавиділа. Мені не можна було ходити в гості, користуватися косметикою, красиво одягатися, носити інші зачіски, крім коси.
- джерело.
Якось я пішла в школу з розпущеним волоссям. Мама дізналася про це і зробила мені стрижку під хлопчика. Прочухана я отримувала років до 17.
У 18 років я втекла з дому. Автостопом дісталася до іншого міста. Звичайно, спочатку було важко.
Я бралася за будь-яку роботу, щоб прогодувати себе. Згодом все налагодилося, я навіть змогла закінчити інститут.
На третьому курсі я вийшла заміж за хлопця старшого за мене на чотири роки. Після інституту я хотіла йти працювати за фахом, але не склалося: я пішла в декрет. Мені пощастило з чоловіком.
Він був настільки турботливим, надійним і чуйним, що це я повинна була носити його на руках.
Нашій принцесі було 4 роки, коли її відвезли на швидкій в лікарню з анaфiлaктuчним шоком. Алeргія на арaхіс. Лiкар, який лікував мою дочку, впізнав мене.
Ми з донькою дуже схожі. І тільки-но глянувши на неї, він відразу згадав мене в її віці. Лікар був братом мого тата. Він і розповів мені причини нашого з мамою самітництва.
Я народилася в повноцінній сім’ї, у мене був молодший брат. Ніхто так і не дізнався, звідки я взяла арахісову шоколадку. Я пригостила брата, дворічному малюкові стало погано.
Але швидка до нього не встигла. Коли тато став наполягати здати мене в дитбудинок, родичі вирішили забрати мене до себе.
А мама зібрала мене і ми поїхали. Чому вона мені не розповіла? Тоді моя дочка не виявилася б під зaгрозою.
Коли дочку виписали, ми з’їздили до моєї мами. Вона жила там же, одна. Мені вона не зраділа, але виявила бажання іноді бачити внучку.
Я так і не змогла зрозуміти, чому вона вирішила що життя з нею краще за життя в дитячому будинку?
Як можна було в усьому, що трапилося звинуватити п’ятирічну дівчинку і все життя мyчити?
Я не знаю.
