Складні почуття від Флоренції, дуже складні. Зовсім не те, що очікував за розповідями знайомих. Зазвичай намагаюся не писати перших вражень, тому що вони як правило оманливі, ось і тут утримаюся (насправді ні).
- джерело.
Флоренція – це суміш Харкова і Парижа. Від першого в ній безпардонність, розв’язність і огидні дороги, від другого – жорстокий до зачарованих туристів ритм і трошки конвеєрності, тому вся Флоренція схожа на пластмасовий китайський магнітик з Понте Веккьо.
Щоб розважити себе, взяв на обід салат з морепродуктів. Не повторюйте моєї помилки: величезна порція гумових виробів в кислющому лимонному соусі. Зміг з’їсти тільки тих мешканців моря, яких неможливо ідентифікувати. А ось восьминогів Петра і Бартоломео не зміг, залишив. Нехай перейдуть наступному відвідувачеві кафе. Коли офіціант відвернувся, боягузливо заїв Настиною лазаньєю, такою милою і рідною на смак.
Піду здрімну і перезавантажу матрицю. Може, просто встромив не той штекер в це красиве взагалі то місто?
Якщо не прокинуся, прошу вважати мене лобстером.
Коли подобається, то подобається відразу. Хоч і дощ, хоч і втомилися, хоч і наближається до кінця.
Незламний запах смаженої мойви на вулицях, пафосні і від цього смішні серед смартів лакшери джипи, близько піцерій сидять представники тієї самої справжньої цільової їх аудиторії – смагляві роботяги в пріпиленний побілкою черевиках, вправляють сигарети в ще недожований роти; повз біжать молоді індуси в підкатаних на литках штанях і немолоді і від цього красиві італійці в дорогих піджаках.
Місто схоже на ескіз олівцем, нібито інженер розкреслив проспекти і рівні, немов південні радянські санаторії, будинки хайтеківськими лініями, а потім хтось домалював химерні, вигадливі завитки ліпнини, намітив рвані контури пальм і акцентами розставив важкі благородні дверні ручки.
Читайте також: Жіночі родзинки, які звoдять чоловіків з рoзyму
Величезні шматки піци, залиті сиром в печах, намети з розгорнутими на вітрі хустками по п’ять євро, жалюзі, всувають в стіни будинку. Знову мойва, знову запашна нота кави, знову Граціа милле.
І гігантські агресивні мармурові орли на центральному вокзалі.
Дівчата захотіли в Мілан. Тепер по піці – і спати, вдихаючи легкий запах мокрих пальм.
