Польща змінює правила для трудових мігрантів.
За останніми статистичними даними, 44% українців шукають можливості працевлаштуватися за кордоном. Серед них 68% – це молодь, яка не в змозі знайти гідну роботу в Україні. Та здебільшого, замість того, аби працювати за фахом, українці їдуть на сезонні роботи, і все більше – саме до Польщі.
Наші у Польщі
Раніше на заробітки їхали переважно безробітні громадяни, тепер на пошуки високої зарплати відправляються українці, які мали роботу, але малу зарплату. Офіційно до Польщі виїхало мільйон українців і показник продовжує стрімко зростати.
Якщо раніше в Польщу відправлялися переважно жителі західних областей, то зараз там працюють жителі з усіх регіонів України, пояснив у коментарі сайту “24” голова Ради З’єднання борців “За справедливість” Анатолій Войтко.
Протягом 2016-2017 років українським громадянам видали у польських консульствах близько 2,5 млн віз. При цьому зростає частка довгострокових національних віз із правом на роботу. У 2015 році у Польщі в повітових (районних) відділах праці було зареєстровано 763 тис. заяв від працедавців про працевлаштування українців, у 2016 році ця цифра майже подвоїлася – 1,3 млн, а в 2017 році виросла до 1,8 млн.
Окремо треба сказати, що станом на кінець року близько 143 тисячі українців отримали право на тимчасове чи постійне перебування в Польщі. При цьому близько 307 тисяч українців платять внески в польське Управління соціального страхування.
Разом з тим, польське суспільство легко піддається фобії щодо мігрантів, особливо з Близького Сходу та Північної Африки, що культивується у польському публічному просторі з боку провладних політиків та ЗМІ. Частково це поширюється і на мігрантів зі Сходу, зокрема – з України. Цю ситуацію намагається використовувати російська пропаганда в Польщі, яка через нішеві проросійські портали, “дружніх” блогерів та Кресові організації сіє неприязнь у польському суспільстві до українських мігрантів,– відзначив Войтко.
За даними дослідження соціологічної групи “Рейтинг”, українські заробітчани переважно виконують у Польщі фізичну роботу або працюють у сфері послуг. В середньому на місяць заробітчани витрачають на своє утримання в Польщі до 500 злотих. Дослідження було проведене 9-26 лютого серед жителів Львова, Івано-Франківська, Тернополя і Луцька, віком від 18 років, які протягом останніх 5 років працювали в Польщі.
Дозволи для працівників
Щоб боротися з незаконними трудовими мігрантами та щоб убезпечити працівників і роботодавців – поляки і створюють нові правила. Як пояснив у коментарі сайту “24” політолог Владислав Сердюк, перші та найбільш революційні зміни в польському законодавстві почалися з так званих “сезонних робіт”. Раніше цей тип фізичного труду в польському законодавстві не виділявся серед інших, тобто потрібна була така ж процедура оформлення, як і інші.
Нині ситуація виглядає таким чином: польський роботодавець має можливість найняти іноземця з України, Грузії, Білорусі, Росії, Вірменії, Молдови на 9 місяців протягом 12 місяців за спрощеною процедурою. Спрощена процедура полягає в тому, що роботодавець повинен:
а) подати заявку, в якій він зобов’язується виплатити іноземцю заробітну плату не нижче, ніж в інших працівників, що виконують таку ж роботу (що особливо позитивно для самих співробітників, оскільки гарантує їм рівність щодо них у приймаючій країні);
б) довести, що він не може закрити потреби в співробітниках локальним ринком праці.
Ця процедура закриває “дірки” на польському ринку праці, але перевагу перед іноземцями отримує громадянин Польщі, оскільки перед тим, як найняти іноземця, нам необхідно довести, що локальний ринок пустує,– наголосив Сердюк.
“Дорогі” працівники
При цьому за працевлаштування іноземця роботодавець повинен заплатити 30 злотих (близько 240 грн). Це обумовлює видачу нових типів дозволів (Zezwolenie na pracę sezonową). У цьому дозволі вже прописуються усі умови праці. Анатолій Войтко уточнив: отримати цей дозвіл потенційний працівник може як перебуваючи на території Польщі, так і в Україні.
Якщо людина вже у Польщі, то староста приймає рішення про видачу (відмову у видачі) такого дозволу протягом 7-30 днів. Якщо ж працівник перебуває на території України, то робиться запис про заяву роботодавця до Єдиного реєстру, працедавцю видається підтвердження такого запису, що є підтвердженням підстави для отримання працівником робочої візи.
Роботодавець зобов’язаний проінформувати повітову інспекцію праці про приїзд працівника з одночасним наданням копій паспорта такого працівника та інформації про його місце проживання. І лише після цього староста видає дозвіл. Разом з тим, працедавець зобов’язаний укласти письмовий договір з працівником, що повинен бути перекладений на його рідну мову.
Дозвіл на сезонну роботу може бути виписаний і терміном на 3 роки (до 9 місяців протягом року), якщо роботодавець хоча б 1 раз за попередні 5 років вже працевлаштовував такого працівника на підставі дозволу на сезонну роботу. Однак, якщо працівник змінює роботодавця – він зобов’язаний отримати новий дозвіл, – пояснив Войтко.
Тож тим, хто працює у Польщі, при дочасному залишенні роботи доцільно поінформувати інспекцію праці про такий факт. Адже при підрахунку терміну перебування в Польщі беруться до уваги лише ті періоди, які вказані в оświadczenie.
Для українців, які працюють у Польщі, але не на сезонній роботі, фактично нічого не змінюється. Вони і надалі можуть працювати у Польщі за наявності Oświadczenie o zamiarze powierzenia pracy cudzoziemcowi – 180 днів протягом року. Крім того, що їхні гарантії збільшуються пропорційно збільшенню зобов’язань, покладених на працедавця.
7 днів на працевлаштування
Ті особи, які цього року працюють ще на так званих короткотермінових запитах, матимуть можливість їх використовувати ще до кінця 2018 року. Таке нововведення відсіюватиме фіктивних роботодавців, які на вигадані одноособові фірми штампують запрошення на роботу, продають українцям за суму від 50 до 350 євро, а по прибутті працівників – зникають у невідомому напрямку назавжди.
Таким чином, як працівники, так і роботодавці нестимуть посилену відповідальність один перед одним. Адже людина, яка їде на роботу – муситиме отримати необхідний дозвіл за поданням роботодавця. І навпаки – роботодавець нестиме відповідальність за кожного погодженого працівника і не “плодитиме” купу фіктивних запрошень.
Застерігаємо! Особі, яка їде на роботу на запрошення польської фірми – дається лише 7 днів для того, аби в’їхати на територію Республіки Польща і працевлаштуватися,– акцентував Анатолій Войтко.
Працедавець після спливання 7 днів повинен підтвердити влаштування іноземного працівника або ж анулювати запрошення, якщо він не з’явився у вказаний термін. Відлік днів починається від дати початку роботи, яка вказана в запрошенні. Якщо ж працівник, отримавши всі документи, в’їхав у Польщу, однак не з’явився до роботодавця за працевлаштуванням – він потрапляє під депортацію.
Певні виключення становлять окремі категорії українців, які проживають далеко від візових центрів чи консульств і мають складнощі з приїздом (Східна та Південна Україна). Зокрема, роботодавець може перевидати те саме запрошення з новим терміном. Однак, це лише за тієї умови, що працівник їде на обрану вакансію і перебуває в постійному контакті з польською фірмою-замовником.
Крім того, польське законодавство передбачає спрощені умови працевлаштування громадян України без необхідності отримання дозволу на працю на період до шести місяців.
Штрафи і умови
Збільшується штраф за незаконне працевлаштування іноземця: з 5 тисяч злотих до 30 тисяч (близько 10 тисяч доларів). Роботодавці тепер будуть змушені чекати на частіші перевірки з боку міграційної служби. Відповідно, польська влада вирішила підвищити контроль за кількістю в’їзних українців та їхньою фактичною кількістю на робочих місцях, – пояснив Владислав Сердюк.
Так звана “Карта тимчасового побиту” (КТП), яка дає можливість в подальшому отримати громадянство, раніше видавалася іноземцю на певний час прибуття в Польщу і тільки в тому випадку, якщо він вчиться або працює. Причому, втрата роботи мала наслідком втрату “КТП”. Тепер же втрата роботи не означає втрату “КТП”. Дається термін для пошуку нового місця роботи,– уточнив експерт.
Також раніше студент, який хотів отримати “КТП”, був змушений подати виписку з банку, підтверджуючи, що він має достатню кількість грошей на власне утримання (близько 20 тисяч злотих). Тепер такої потреби вже немає. Нині у Польщі навчається близько 35 тис. українських студентів. Соціологічні дослідження показують – з них 30 тисяч потенційні громадяни Польщі.
Правила проти аферистів
Введені зміни в польському законодавстві досить важко назвати спрощенням процедур, зауважив Владислав Сердюк, на його думку, бюрократія спрямована не на успіх, а на зменшення ризиків. З підвищенням кількості незаконних трудових мігрантів польська влада ризикує упустити з-під контролю “сіру” зону, яка буде тільки розширюватися. Таким чином, нові правові рішення рішуче спрямовані на боротьбу із заробітками у конвертах для мігрантів.
На думку експерта, ці зміни також підвищать якість трудових міграцій українців і убезпечать наших громадян від несправедливих роботодавців та фірм, що займаються пошуком вакансій за кордоном.
Маючи досвід спілкування з польською міграційною службою, можна стверджувати, що велика кількість українців стають жeртвами аферистів, які під виглядом трудових договорів пропонують стати пайовиками нерентабельних фірм. Наші співгромадяни дізнаються про це вже перебуваючи на допиті у міграційній службі,– уточнив експерт.
Анатолій Войтко вважає, що українці у Польщі будуть об’єднуватися. Минулорічне соцопитування центру СBOS показало, що більшість поляків позитивно (36%) або нейтрально (26%) ставляться до українців, негативно – 32%. Цей показник дещо покращився у порівнянні з 2016 роком, коли позитивне ставлення декларувало на 2% менше, а противників, відповідно, було на стільки ж більше. І це, наголосив Войтко – попри спроби окремих політиків, активістів та російської пропаганди “підігріти” ворожість поляків до українців.
