Я все життя чекала слушної нагоди, але на жаль час нещадно йшло, а момент так і не з’являвся.
- джерело.Зараз мені 54 роки. У мене немає чоловіка, немає дітей, немає сім’ї. Я ніколи не думала, що час пролетить настільки непомітно.
Я виросла в небагатій, сільській родині. Тато рано пoмep, мама як могла намагалася виховати мене і сестру.
Пізніше сестра вийшла заміж, а я відправилася підкорювати столицю.
Наївна і симпатична дівчина. Залицяльників у мене завжди було багато, але жоден мене не чіпляв. Мабуть чекала кого то особливого.
І в 25 років я нарешті то зустріла Льошу.
Бурхливий роман закінчився вaгiтнicтю. Ми почали готуватися до весілля, проте моє самопочуття різко погіршилося.
Через помилку лікарів, вчасно не помітили серйозну проблему, я більше не могла мати дітей.
Артем чесно сказав, що хоче велику родину і багато дітей, а зі мною такого ніколи не буде.
Мене накрила жахлива депресія, я схудла до рекордних 45 кг.
З сусіднього міста на підмогу приїхала рідна сестра, яка до цього часу встигла розлучитися. Її чоловік не пропускав жодної спідниці.
Так в одній невеликій однокімнатній квартирі стали жити дві жінки з покаліченої долею. Я дуже довго шкодувала себе, а потім всі мої спроби почати відносини з чоловіками переривала сестра.
Вона ненавиділа чоловіків, говорила, що всі вони бабії і пристосуванці. Сестрі не подобався жоден з моїх чоловіків, а я дуже сильно залежала від її думки.
Зараз через багато років я аналізую власне життя, і розумію, що вона абсолютно нікчемна.
Я не змогла побудувати кар’єру або почати власний бізнес. Завжди чекала слушної нагоди. Те грошей не вистачало, то проблеми зі здоров’ям.
Я дуже шкодую, що не наважилася взяти дитину з дитячого будинку. Можливо це додало б сенс мого життя.
А зараз вже занадто пізно щось змінювати.
Немає вже ні сил, ні здоров’я … Як далі жити?
