«За що ж ми тоді воюємо?»: зарплати вчителям у 2023 році порівняли з ампутацією, яка не передбачає протезування
Освітній бюджет-2023 багатьом буде важко сприйняти, навіть тим, хто готовий до економії в умовах війни
Про це на сайті Нової Української Школи написала співзасновниця ГО «Смарт освіта», екс-радниця міністра освіти Іванна Коберник.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Вона проаналізувала бюджет на освіту України на наступний рік, затвердження якого виходить на фінішну пряму:
Поглянувши на проєкт бюджету-2023 для освітньої галузі, я пригадала фразу, яку приписують Вінстону Черчиллю – «За що ж ми тоді воюємо?». Скорочення освітніх витрат на наступний рік схоже на ампутацію, яка зроблена так, що протез буде ставити нікуди.
Загалом бюджет на освіту пропонують зменшити майже на 30 млрд грн. Скорочень зазнали всі програми. Левова частка – зменшення освітньої субвенції, це гроші на зарплату вчителів.
На 2023 рік пропонують передбачити 87 млрд грн, що на 10 млрд менше, ніж було в порізаному через війну бюджеті-2022, і на 20 млрд менше, ніж планувалося на 2022-ий рік до початку війни.
За словами Коберник, державна субвенція – це не вся зарплата педагогів, вони ще отримують надбавки з місцевих бюджетів, які (бюджети) також постраждали від війни й не отримують тих доходів, що раніше. Кількість учителів суттєво не змінилася (понад 400 тисяч; за офіційними даними, приблизно 20 тисяч виїхали за кордон, частина з яких продовжують працювати онлайн). Під час обговорень у парламентському комітеті говорили, що уряду доручено знайти джерела збільшення освітньої субвенції до другого читання закону про бюджет, але поки інформації про результати не оприлюднювали.
Підручники
Друге після зарплати вчителів канонічне зобов’язання держави у сфері освіти – друк підручників. У бюджеті-2022 на це було передбачено півтора мільярди гривень, які після початку повномасштабної війни скоротили до 100 млн. Підручники цього року за бюджетні гроші не надрукували зовсім, і це досить драматично – адже це мали бути підручники для 5 класу, який перший вчиться за стандартами реформи «Нова українська школа» і для якого немає старих підручників.
Як зазначає експертка, на 2023-й у проєкті документа закладено 813 млн грн на підручники (проти 1,5 млрд гривень минулоріч).
Це при тому, що вартість паперу зросла космічно. Очевидно, закладених коштів вистачить максимум на підручники для 6 класу (той, який зараз 5-ий і першим йде за програмою НУШ).
А ось для тих, хто 2023 року прийде в 5 клас, підручників знову не буде. Говорити щось про якість освіти за таких умов усе складніше.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Реформа НУШ
Щороку з 2017-го на неї виділялася окрема субвенція, яка давала змогу реалізовувати закладені в реформу принципи: розвивальне освітнє середовище, обладнання, навчальні матеріали. На 2023 рік субвенцію на НУШ у перший проєкт документу не закладено (до війни на 2022 було закладено 1,5 млрд).
Без цієї субвенції реформа освіти, яка триває з 2018-го року, ризикує повністю припинитися, особливо з огляду на те, що реформа перейшла в базову школу й тут потрібне коштовніше обладнання – зокрема, наукові лабораторії для якісного вивчення природничих наук.
Що в бюджеті 2023 додалося:
1,5 млрд грн на облаштування укриттів та 1 млрд грн на закупівлю шкільних автобусів.
Дві безумовно важливі статті витрат, – констатує Коберник. Укриття – це нова проблема, а от проблему шкільних автобусів Україна вже вирішувала після 2014-го року: тоді, після початку російської агресії на сході шкільні автобуси були «мобілізовані» в зону АТО, як і 2022-го року під час повномасштабному вторгненні Росії.
На думку екс-радниці Міністра освіти зазначених сум недостатньо на покриття потреб, але на державному рівні ми не бачимо системної роботи з міжнародними донорами для вирішення цих питань. Великою мірою вони знову впадуть на знесилені війною місцеві бюджети.
Крім того, на державному рівні не озвучуються системні плани з відбудови зруйнованих шкіл.
Завершила свій аналіз Іванна Коберник словами:
Освіта вкотре залишається галуззю ентузіастів і героїзму, якого могло б бути менше, якби до освітян було менше байдужості.