На батьківщині тата митрополита Епіфанія нікого з його сім’ї вже не залишилося, а в батьківському домі живуть сусіди. Чоловік покинув жінку з немовлям на руках майже 40 років тому, а майбутнього предстоятеля Православної Церкви України мама виховала з дідом і бабою, йдеться в сюжеті ТСН.
- джерело.
Найближчі жінки предстоятеля ПЦУ – мама Віра Богданюк і хрещена мама Ольга Поляк. Вони дуже пишаються владикою і вперше розповідають журналістам, що його шлях до Бога був важкий.
У дитинстві тоді ще не митрополит Епіфаній, а Сергій Думенко ріс без татової любові:
“Він у собі тримав, він ніколи не запитався про батька, не було і до цього часу. Любов батька йому замінив дідусь. Він всю любов батьківську докладав до нашого владики. Дідусь, не було слова батько. Ніколи не було слова тато, тільки дідусь, бабуся і мама”.
На батьківщині тата Митрополита Епіфанія нікого з сім’ї не залишилося. А в батьківському домі живуть сусіди.
Тато покинув родину, коли Сергію був місяць. Чому за все життя він не цікавився власним сином? ТСН їде дізнатися на його батьківщину, де Думенки живуть чи не в кожній хаті. Дехто з них шукає зв’язків із нинішнім владикою, але майже ніхто не знає, де шукати обійстя саме Петра Думенка. Один із селян розповів, що знав діда митрополита Епіфанія. “Дідуся я знав, а батька не знав. Вони там живуть, за річкою. Цей дід дуже добрий чоловік, до церкви ходив постійно, працював пічником. Хто знав, що внук буде владика. Люди розказують, що змалечку цей хлопчик був начитаний”.
Інший селянин провів на обійстя, де жила родина. “Тут народився батько”, – пояснив він. Тепер у будинку поселились інші люди, котрі підтверджують, що раніше жив батько владики Епіфанія та навіть шукають родинні фотографії. Три роки тому помepла бабуся і спадщина дісталася їм.
“Думенко Сергій з Жадови, я одразу сказала, що це Петрусів син, бо я ще тоді чула, що дуже звертався хлопчик до Бога”, – кажуть вони.
Про те, що в Петра від першого шлюбу залишився син, баба з дідом знали, але в гості, каже родичка, не їздили, бо жили бідно. Дід сам заробляв на велику сім’ю, був столяром. Баба не працювала, але про внука інколи розпитувала в земляків: “Мама його цікавилася. Звідти з Жадови приходила до нас жінка, продавали свині. Мама зустрічалася, все питалася як, але ніколи не їхали”. “Казала вона, що має внука і він дуже до Бога”, – підтверджує сусідка Марія Мендришора.
Петро, кажуть, захвopів і помep на заробітках: “Там його і поxовали. Коли баба була хвоpа і коли дізналася про Петруся, то вона після того одразу пoмepла”. Найближчий кpoвний родич митрополита – його дядько Степан, наймолодший син Думенків. Він каже, що в сім’ї було шестеро дітей, але всі вже пoмepли, крім нього. Він переконує, що рідня тримала в таємниці наpодження Сергія, але тепер, коли той став митрополитом Епіфанієм, хоче побачитись: “Якби така була можливість, я би хотів з ним зустрітися. Це ж, як кажуть, наша кpoв. Щоб вибачив, що так сталося, що таке життя, так якось склалося батькове життя”. Степан визнає схожість митрополита зі своїм братом, а про родича, запевняє, до останнього не знав. “Якби мама знала, то я би стовідсотково знав”, – каже він. Із братом, батьком Епіфанія, багато років не спілкувався – той пoмep, коли йому було 53 роки. “Знав, що він пoмep. А що так зробив брат, ну, зрозумійте, не можу я судити нікого”, – пояснив він.
Мати владики, почувши цю історію, зізналася, що пробачила чоловікові, бо від нього нapодила “владику”, якого, вірить, збереже Бог і Україна: “Плакала і по сьогодні сльози на очах, хвилююся, тяжкий у нього час, за життя, здоров’я. Не можу я все те передати. Мрію, щоби мир був, щоб владика довго і щасливо прожив у мирі і доброті”.
