Прабабуся залишилася вдовою в 27 років. І дві дівчинки на руках. А крихітний хлопчик пoмeр. Грошей дуже мало, жити важко…
А потім побачила в магазині ці туфлі. Розкішні, модні, лаковані, на каблучку – «чарочці». І купила. Вони як раз по нозі припали, як влиті. І вдома завела патефон і станцювала трошки: вона вже два роки не танцювала. І два роки вела ощадливе життя, розраховуючи кожну копійку, хоча жити не дуже й хотілося. Вона сумувала за чоловіком і сином. Туфлі були дуже дорогими, їй довелося витратити всі гроші. І вона з жaхом думала, як буде жити з дітьми і що буде завтра.
А нічого поганого не сталося. Позичила грошей, потихеньку віддала, наливала собі поменше супу і м’ясо віддавала дочкам. А сама хліб їла і окріп пила – це дрібниці, тому що були туфлі. З бантами!
Вона в цих туфлях пішла на вечірку до знайомих, там в неї закохався директор заводу пuвнoго, зробив пропозицію, і через рік вона вийшла заміж. І досить щасливо жила. І дівчатка були одягнені й ситі, і обидві отримали вищу освіту.
Хоча вiйна була і всякі жaхи, але туфлі, спогад про туфлі дуже підтримував! Це був радісний спогад! І в 90 роках прабабуся згадувала покупку цих чудових туфель і, посміхаючись, розповідала в деталях той хвилюючий момент. Вона рідко посміхалася: життя було суворе.
І ось що я думаю: купіть собі те, що душа просить. Навіть якщо грошей дуже мало. Позичити трошки, перекрутити, відкладіть покупку шпалер або садового інвентаря. Або унітазу. Або ще чогось важливого. Деякі покупки можуть врятувати життя і змінити долю, хоча без них цілком можна обійтися – без туфель з бантами. А ви все одно купіть. І щось хороше станеться. І жити захочеться. І танцювати під патефон. І познайомитеся з ким-небудь цікавим. А потім правнучці розповісте про туфлі. Посміхаючись…
