Поховають Героя на кладовищі «Нове», повідомляє Рівнерада. Ми завжди служили разом, але цього разу він пішов один… – розповіла дружина загиблого Віта.
Народився Ігор Шаляпін у Нікополі Дніпропетровської області. Коли йому було лише 4 роки, не стало його батьків.
Відтоді вихованням Ігоря та його сестрички займалася бабуся та дядько. Після закінчення школи Ігор вступив у залізничний, закінчив та влаштувався на роботу за спеціальністю. Та цивільне життя тривало не так довго.
Коли у 2014 розгорнулися бойові дії на сході нашої країни, Ігор пішов добровольцем у спецпідрозділ поліції «Торнадо», який воював на Луганщині. Сєвєродонецьк, Лисичанськ — це все знайомі місця для нього були.
Війна – то була його стихія. Ми познайомилися, коли він прийшов в «Торнадо», потім разом перейшли в «Миротворець». Коли одружилися, Ігор пройшов переатестацію у Нацполіцію та продовжував службу до 2018 року. А коли народилася донечка та трошки підросла, перевівся в Острог, а потім і в Рівне у чергову частину, – розповіла дружина Героя. Ігор дуже любив риболовлю, ремонтувати та водити авто, тож коли звільнився з поліції працював на СТО та мріяв відкрити своє.
11 лютого він поїхав на роботу у Чехію.
А після нападу рф 24 лютого коротко сказав дружині «Я їду додому».
Я знала, що він піде на війну. Інакше просто бути не могло…
Навіть під час нашої останньої розмови просив не для себе, а знайти авто для підрозділу, – пригадує Віта розмови з чоловіком. Ігор Шаляпін мав позивний «Гарік» — саме так його називали з 10 років. А в травні, коли почалися жорсткі бої й він здобув трофейний автомат, весело розповідав, що хлопці дали новий позивний — казали, що він як Арес… Пише - джерело.
Понад усе загиблий любив донечку Діанку. Кожного разу, як випадала нагода, виходив на відеозв’язок, аби її побачити. Ігор та Віта мріяли, коли закінчиться війна, народити іще дітей, звозити 6-річну доньку на море, провідати його сестру та бабусю…
