Олександр Швецов потрапив на фронт ще в 2014 році, проте випадково.
- джерело.
«Я захотів продати квартиру і зробити прибудову біля приватного будинку своєї матері, — пояснює Олександр. – А для того, щоб продати квартиру, потрібно було прийти у військкомат і взяти приписне. Я прийшов туди, а комісар каже, що люди, з такою військовою спеціальністю як у мене, а я командир розвід відділення, зараз потрібні на сході країни. І я не відмовився, опинившись у складі 30-ї окремої механізованої бригади», – розповідає Олександр.
Далі були важкі бої за Донбас, поранення, евакуація та ампутація ноги. Про те Сашко почав волонтерити та допомагати іншим воїнам. Так було декілька років, до початку 24 лютого. Наразі, Саша сконцентрувався на допомозі ЗСУ.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
«До мене звернулися побратими і попросили про черговий автомобіль на фронт. Я зробив пост про те, що збираю гроші на мікроавтобус, який потрібен на білоруському напрямку. Цей пост в перший день зібрав 15 тисяч гривень, на другий день ще менше. Потім я знову повторив цей пост, але таким чином майже нічого не вдалося зібрати — і тоді я подумав, що, можливо, потрібно щось таке інше придумати, щоб люди донатили, та ще і закрити інші напрямки, адже хлопці з донецького та херсонського напрямку також просили в мене по пікапу. І тоді я придумав таку схему, щоб заохотити людей донатити», – пише чоловік.
Схема, про яку чоловік розповів, полягала в наступному:
Олександр вирішив піти пішки від Одеси до Яремче. Але запропонував українцям скоротити його маршрут: за кожну задоначену гривню шлях чоловіка мав скорочуватися на один крок.
«Я порахував, що на автівки мені потрібно приблизно 800 тисяч гривень. Тоді вирішив знайти місце від Одеси до Карпат, яке б за відстанню було десь 800 тисяч метрів, і це було Яремче», – розповідає ветеран.
Олександр каже, що на початку навіть його рідні та близькі вмовляли не робити цього.
«Найважче почати. Перед тим, як піти у подорож, я розказав про неї своїм близьким, але мені до останнього казали, щоб я відмовився від цієї ідеї. Моїм оточуючим вона була незрозуміла», – каже Швецов.
Та все ж чоловік наполіг на своєму і вирушив в подорож.
Автівки спинялись, люди вигукували: «Слава Україні!».
Спостерігаючи чоловіка на протезі, що йде з українським прапором, водії постійно зупинялись, пропонуючи допомогти та підвезти.
«Це було постійно. Люди на дорозі постійно зупинялись, фури сигналили, відкривались вікна автівок і люди вигукували: «Слава Україні!». На протезі не легко йти, але коли таке відбувається, то ти не помічаєш фізичних труднощів. Бувало таке, що фура зупиняється на дорозі і чекає мене щоб підвезти. Я махаю рукою, щоб їхала далі, а водій думає, що я навпаки махаю, щоб він зупинився. Тільки одне авто від’їжджає, як одразу наступна фура чи автомобіль, і так по колу. Я навіть змучився вже пояснювати куди і навіщо я йду. Але коли люди дізнавалися, то вони починали донатити», – пояснює чоловік.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Однак незважаючи на таке патріотичне піднесення, успіх проекту був під загрозою.
«Я люблю подорожувати, в подорожах ходжу пішки і часто буває, що болить кукса ноги. А цього разу боліла ще й здорова нога, мабуть тому, що на неї йшло навантаження. Та все одно, я йшов, відволікався і якось не звертав на це уваги», – пригадує Швецов.
Однак на дев’ятий день подорожі стався переломний момент. Сашко пов’язує його із зустріччю зі священником, який благословив ветерана. Справа в тому, що кожний день свого походу Олександр фільмував на камеру, а потім монтував невеличкі ролики, та постив їх у своїх соцмережах.
«На 9 день подорожі я виклав в соцмережі ролик з 8 дня походу, і потім за годину, навіть не встигнувши почистити зуби вранці, я зрозумів, що я можу далі вже не йти. А через дві години це вже були сотні тисяч гривень на рахунку, а за п’ять годин був мільйон. Люди настільки почали донатити, що всі потреби були закриті. Наступного ранку на картці вже було близько 2-3 мільйонів гривень», – згадує ветеран.
Загалом Олександр Швецов пройшов 85 кілометрів, зібравши більше 7 мільйонів гривень на армію.
Що відчув Сашко, коли йому це все вдалось?
«Я відчув кайф від того, що я зможу купити хлопцям вже не два пікапи і мікроавтобус, а набагато більше автівок, та і взагалі зможу зробити багато корисних речей для ЗСУ. Крім того, відчув внутрішнє задоволення, драйв, що я сам собі і близьким зміг довести, які відмовляли, що я насправді можу це зробити. Я розраховував, звісно, що люди будуть мені допомагати і донатити, але я не думав, що все так швидко станеться», – розказує чоловік.
Якщо ви хочете допомогти Олександру Швецову, ви можете написати йому у соцмережі.
