Українка поділилась криком душі через зараженого вірусом батька-лікаря: “Болісна суміш донкіхотстсва й безвиході…”



Українка розповіла, як заразився коронавірусом її батько лікар-анастезіолог

Українка опублікувала відчайдушну історію, як перехворів коронавірусом її батько-лікар. Свій пост вона розмістила на власній facebook-сторінці. Вона описала болісну суміш донкіхотстсва й безвиході серед лікарів на прикладі свого батька.

Її батько лікар-анестезіолог. Він почав працювати у 1991 році, “набив руку” на витяганні з того світу після перестрілок і підривів місцевих кримінальних авторитетів.В реанімації працює багато.

“І сьогодні теж за цими дверима. тільки тепер він — пацієнт, якого тиждень лікували від пневмонії троє різних лікарів-інфекціоністів. Не впевнена, що медично правильно це формулюю, але тест на ковід показував то позитивний, то негативний результат. Тести, до слова, у Кропивницькому робить аж (!) одна лабораторія. За офіційною статистикою, область є просто раєм на землі, бо за останню добу захворіло нуль людей. Загалом 711 випадків”, – йдеться у повідомленні.

Потім раптово стало гірше, підскочила температура, з’явилося формулювання “негативна динаміка”, терміново поклали в реанімацію. тепер він майже не встає, сам не дихає, вочевидь, важко говорить.

“В реанімацію не можна. Але, якщо маєш мамин лікарняний халат, шапочку, бахіли, рукавички і маску, звісно ж, то поставити під двері чисті речі та їжу і мигцем побачити, який пацієнт блідий все-таки вдасться. Лікар, на якого натикаєшся в коридорі, дивиться у твої червоні очі й каже, що дні 4 як мінімум ще на апараті, а далі “подивимося”. Говорить і сам опускає очі. Він з колегами робить усе, що може, навіть більше. Зі слів іншого колеги зрозуміла так, що в реанімації лежать 19 (!) лікарів з такими ж симптомами, як у мого батька. скільки лікарів хворі й не в реанімації, я не знаю”, – додає автор.

За словами дівчини, хочеться дуже голосно кричати про те, що лікарі не захищені. Про те, що вони борються і з коронавірусом, і з людським ідіотизмом, і з системою, яка не дає їм жодних засобів для цієї боротьби.

Мама сіра. забуває, де поклала телефон, який постійно дзвонить, бо всім треба знати, що там і як.
Так, ще в реанімації.
Так, на апараті.
Так, поки без змін.
По сто разів те саме повторює мама.

“Я не знаю, чи варто писати те, чим я отак публічно ділюся. мені дуже хочеться сказати, що ми всі так сильно втомилися боятися ковіду, але він від того нікуди не подівся. він небезпечніший, ніж нам хочеться думати, щоб захистити й виправдати себе. я не закликаю нікого барикадуватися по квартирах і приймати регулярні ванни з антисептиком, але просто бережіть себе. маска, яка теліпається на підборідді, не захищає. одягнути зайвий раз рукавички — норм. дотримуватися дистанції в черзі треба навіть тоді, коли хтось позаду верещить: “падайдітє бліже, нєт нікакова каранавіруса, ета всьо амєріканци прідумалі, чтоб наши зємлі отобрать”, – підсумувала українка.

Джерело.

Читайте також:



Останні новини: