Я вкрай рідко публікую чужі тексти, але тут дуже сильно.
Командир 95-ї десантно-штурмової бригади Максим Миргородський
Сьогодні нам, захисникам України, показали, що ми для держави ніхто, наша думка нічого не значить. Військовослужбовці під слідством, суд ще не вирішив винні вони чи ні, але їх тримають за гратами. Люди, які проливали кров, люди, які довели, що готові віддати життя заради своєї країни, повинні доводити, що гідні поваги.
На свободу до вироку випускають кого завгодно. Але коли мова йде про офіцерів, їм виставляють заставу в 20 мільйонів гривень – небачена для них сума. Нехай суд визначає ступінь провини – але чому військовослужбовців тримають за гратами на час суду, як ніби вони кримінальники, як ніби їм немає довіри, вони можуть втекти?
Я приїхав, щоб поручитися своєю честю – Марченко не буде ховатися. Виявилося, це недостатньо. Навіть мого слова недостатньо. Слова інших офіцерів і генералів. Наша країна довіряє нам йти в бій, і впевнена, що ніхто з нас не втече з поля бою, вірить, що ми готові піти на смерть. Але наша країна при цьому вважає, що хтось із нас втече від слідчого.
Судді, які так вирішили, підуть додому і будуть спокійно обіймати свою сім’ю. Тому що у нас цінують мертвих героїв, а до живих справи немає.
Загинув комбриг 128-й – хто зараз згадує його сім’ю? Був шум і все вже забулося. Ціна життя солдата на війні -1 мільйон 200 тисяч посмертних виплат, ціна свободи і честі – запорука в 20 мільйонів. Ось таке справжнє ставлення держави сьогодні показав апеляційний суд Києва, який образив тих, хто захищає Україну ». (С)
