Колишня журналістка “5 каналу”, який належить Петрові Порошенку, Христина Бондаренко прокоментувала нинішні слова Президента під час дебатів на “Олімпійському” про те, що він пишається своїм каналом, бо саме він “зробив дві революції”.
- джерело.
“Бачив Бог, я трималася. Але, якщо вже так пішло, то скажу і я. Так от. Я була однією із тих журналістів “5 каналу”, які, як сказав сьогодні Порошенко, зробили революцію у 2004 та 2014. У 2004 нас було не більше п’яти. Ми цілодобово мерзли на Майдані в “трубі”, ночували на каналі. Я пам’ятаю, як приносила квіти під Банкову, як потрапила в замєс із Беркутом. Як лізла туди, куди 19–річній дівчині не варто було і ногою ступати. Ми жили ідеєю, ми мріяли, ми сподівалися.
У 2014 я поїхала на фронт, так само, як і більшість журналістів 5 каналу. Ми витягали людей з підвалів, потрапляли під обстріли градами, на моїх очах гинули люди – отак, миттєво, як згасає свічка і хлопець вмить холодний. Я пила горілку від страху і блювала щоразу, як згадувала ті трупи, ті обстріли – звільнення Лисичанська, окуповане Дебальцево, Щастя та 32 блок–пост…
Ми робили це не для Порошенка, який би зараз, стоячи на сцені на дебатах, прикривався нашими спинами за те, що не продав, як обіцяв, той канал. Бо він, мовляв, зробив 2 революції.
Ми робили це, як у 2004, так і потім – щиро. Ми виконували свою роботу. Ми жили мріями про те, що в цій країні можна щось змінити. Ми, по–своєму, романтично, недолуго, але, як могли, міняли її. Ми вірили”, – написала Бондаренко.
Також журналістка розповіла про “розбиті мрії та невиконані обіцянки” Порошенка.
“У 2005 році після помаранчевої революції Порошенко та ще четверо журналістів, в тому числі я, сиділи в одному з ресторанів в центрі Києва. Ми вимагали зміни менеджменту. Ми хотіли чесних правил. Ми хотіли, щоби замість наживання на журналістах, гроші йшли на розвиток каналу Чесних новин. Петро Олексійович заглядав нам в очі і обіцяв виконати всі вимоги. На додаток ще й пообіцяв гелікоптер, нові ПТСки та український CNN. Ми повірили. Бо не можна було руйнувати інформаційний символ революції. І тоді скандал вдалося загасити. Хоча канал втратив одного з найкращих своїх журналістів – Романа Скрипіна. Йшли роки. Замість гелікоптера на українському CNN з’явився принтер, поремонтований туалет і пофарбовані перламутрові стіни в коридорі.
2014 рік. Після другої революції гідності Порошенко стає президентом і обіцяє продати свій бізнес. Журналісти 5 каналу хочуть змін. Хочуть нові правила. Вимагають нарешті білу зарплату. Хочуть соціальний пакет і нормальні умови праці, враховуючи роботу в гарячих точках. Петро Олексійович обіцяє. Але..
Я йду з каналу на “Громадське” і на першій же прес–конференції отримую від Президента зухвале “на 5–му тебе дивилися більше”.
Пройшло 5 років, як я не працюю там. В моєму житті багато води стекло. Але я продовжую систематично отримувати на свою адресу випади на кшталт цього скріншоту коментаря від шеф–редактора каналу. Будь–який мій пост проти Порошенка супроводжується канонадою гівна від порохоботів. При чому в різних образливих формулюваннях. А в особисті пачками отримую з десяток повідомлень про проститутку, “сдохни тварь” й інші “лестощі”, – каже Христина Бондаренко.
“Це все історія не про канал, – зазначає дівчина. – Не про журналістів і не про мене особисто. Це історія про країну. Про ставлення до неї, як до своєї власності, а до людей, як до кріпаків.
Люди, на жаль, не змінюються. Жодні уроки в житті, навіть дрібні, нічому їх не вчать. І я не написала би все це зараз. Бо вважаю, що кожна людина – кожна – має право на каяття. Якщо воно щире і не на публіку. Якщо помилки враховані. Якщо, якщо… І всю кампанію я намагалася спостерігати осторонь, ховаючи в кошик сотні гнівних постів. Але сьогоднішній день мені довів, що люди таки не змінюються. Хоча шкода”, – додала екс–працівниця “5 каналу”.
