Ірина Володимирівна шалено любить свою роботу. Кожен буденний ранок, в 6:00, вона піднімається з ліжка, робить зарядку, варить собі кашку, молиться перед іконами, і йде на улюблену роботу.
Ірина Володимирівна працює вчителькою літератури. Скромна, добра, маленька і худенька жінка з сивим волоссям, скромно прибрав під гребінець. Їй всього 51, але на її голові не залишилося темного волосся.
Ще 5 років тому вона була веселою, угодованої жінкою, з гарними темним волоссям, блискучими очима і дзвінким сміхом. Але зараз від того вигляду залишився тільки спогад.
Цього ранку Ірина Володимирівна прокинулася особливо схвильована, встала на пів години раніше, щоб все встигнути і прийти по раніше на роботу.
Начебто вона хотіла швидше закінчити роботу, але уроки все ті ж по тривалості. І ось на годиннику 14-40, пролунав дзвінок – це був останній урок на сьогодні.
Ірина Володимирівна поспішно накинула плащ, пов’язала хустку, і пішла швидким кроком в сторону, протилежну її дому.
Йшла вона швидким кроком, мнучи в руках хустинку, і раз у раз витираючи нею сльози. Вона зайшла в магазин, купила найбільший, найдорожчий і найкрасивіший шоколадний торт …
І ось вона сидить на клaдoвищі … Перед нею дві мoгuлu …
– Ірoчкo моя, я тебе прошу ніколи не здавайся …
Це були останні слова, які вона почула в той день від свого чоловіка. Кілька років тому сталася страшна …
Ірина Володимирівна та її чоловік Іван Васильович втратили свого єдиного сина. Вони жили разом багато років, до того, як доля їм подарувала єдиного сина, але якого вони не змогли зберегти …
П’яниця за кермом на великій швидкості збив хлопчика. Йому було всього 16.
Після цього потрясіння життя батьків перекинулася, і незабаром Івану Васильовичу поставили діагноз: capкoма легенів.
Блискавично xвopoба поширювалася по його організму, Ірина Володимирівна не відходила від нього останні його хвилини, поки не почула ті самі слова …
Потім все.
Світ остаточно перестав для неї існувати, довго Ірина Володимирівна не могла оговтатися від подвійної трагедії, але слова її чоловіка звучали в її голові день і ніч.
І ось, сьогодні, Івану Васильовичу виповнилося б 55. Шоколадний торт був його улюбленим ласощами, як і її сина. Вони всі були ласуни колись. Щомісяця, коли Іван Васильович отримував зарплату, додому він приходив з великим шоколадним тортом.
Це була така добра традиція в тісному сімейному колі, затишним ввечері, з чашкою гарячого чаю отримати насолоду від нудотно солодкістю торта.
Тепер же шоколадний торт купується тільки в день нapoдження її найдорожчих, але, що пішли з життя людей.
Вона молиться, плаче і вірить, що у них Там все добре, що вони спостерігають за нею з Іншого Світу, і допомагають їй не зламатися, і ніколи не здатися.
