Я в Любліні. Приїхав сюди, бо мене запросили студенти Університету імені Марії Склодовської – Кюрі. На конференцію. «Актуальні питання україністики». Це в Польщі і це польський університет і польське місто, але викладачі української філології та ті україністи з гуртка – українці. Я буду читати лекцію про фольклор та українську літературну готику.
- джерело.
Після мене буде ще одна цікава стаття: «Исследование русско-украинских культурных связей на примере современных театров: Театр.Док из Москвы и Театр ПостПлей из Киева».
Українці! Як ви мене зає…ли! Ви мене запрошуєте їхати з Познані до Любліна (1000 км в обидва кінці), аби мені морозити російською мовою про українсько-російські культурні зв’язви на п’ятий рік війни? Які ще культурні зв’язки? Хто нормальний підтримує з окупантом культурний обмін? Це актуальне питання польської україністики? Чого ви приперлися до моєї країни, на польський університет? Чого ви до нас залучаєте русский мир? Чи польські біженці хотіли би 1943 року чути німецькою мовою в Лондоні лекцію про польсько-німецькі культурні зв’язки в окупованому Кракові? Який внесок має Москва для розвитку української культури? Чи 12.000 трупів і 60.000 покалічених в Україні внаслідок російської агресії то флеш-моб чи художній твір?
Це божевілля. Це задзеркалля. Це «Вечерний квартал». І це все за польські гроші, з польських податків. Ви зловживаєте нашою гостинністю, ви зловживаєте нашою до вас довірою. Ідіть ви до біса «со своим исследованием». До свидания.
