Вбивство українського заробітчанина із села Стінка Бучацького району сколихнуло всю українську громаду, а його рідні досі не можуть повірити в те, що сталося.
Василь Штанграт — із багатодітної сім’ї: крім нього, у батьків є ще два брати та сестра. Праця в Парижі подобалася українцю, за неповні два місяці він встиг передати якусь копійчину рідним, кликав приїхати туди своїх братів. У Франції він жив із знайомими, близьких друзів поки що не мав, тому, коли зник, навіть не було кому зайнятися його пошуком. Рідним хлопця вдалося вийти з проханням про допомогу на колишню мешканку Бучаччини, яка багато років мешкає у Франції, Любов Боднарчук.
Наша землячка очолює франко-українську асоціацію «ART culture et créativité», яка об’єднує українців у Франції. Пані Люба перейнялася бідою родини Штангратів, звернулася до правоохоронних органів, досі офіційно представляє інтереси потерпілих. До останнього усі сподівалися, що з Василем усе гаразд, що, можливо, просто склалися якісь непередбачувані обставини, через які він втратив зв’язок з рідними, утім, правда виявилася невтішною. На опізнання тіла до Парижа поїхав рідний брат Василя, він супроводжуватиме труну додому.
Українська спільнота організувала збір коштів на відправлення тіла вбитого на батьківщину. Наразі невідомо, коли саме доправлять тіло, оскільки ще тривають слідчі дії, проводяться необхідні кримінальні експертизи.
Як повідомив голова Стінківської сільської ради Володимир Дармограй, батьки вбитого заробітчанина досі сподіваються, що їхній син живий. Односельці намагаються не розпитувати їх подробиці, не хочуть завдавати болю. Та брати і сестра вбитого, ледве стримуючи від батьків розпач та сльози, готуються до похорону, з дня на день чекають труну з тілом.
— Рідні Василя звернулися до мене за допомогою 12 вересня, — розповіла Любов Боднарчук. — Завдяки зверненням нашої асоціації до правоохоронних органів Французької Республіки, активним пошукам з волонтерами по різних інстанціях, загиблого було знайдено. Нині триває слідство, я володію найбільшою кількістю офіційної і неофіційної інформації, однак не маю права розголошувати таємницю слідства як згідно з підписаною мною анкетою у відділі кримінальної поліції, так і з метою власної безпеки. Можу сказати одне: Василь загинув насильницькою смертю. На даний момент наша асоціація займається процедурою відправлення тіла загиблого на батьківщину. Ми вже зібрали необхідну для цього суму, оплатили всі послуги, також ми найняти адвоката для родини загиблого.
Днями пані Люба дала невелике інтерв’ю журналістам телеканалу «1+1». Наша землячка зазначила, що трагічна історія Василя — це перший випадок за останні десятиріччя, коли українця так довго розшукували на території Франції.
— Василь не мав тут нікого з рідних, тому не було кому робити офіційні запити в госпіталі, морги, звертатись до поліції, —зазначила пані Любов. — Оскільки хлопець не був офіційно працевлаштований у Франції, то в кримінальному відділі його визнають як туриста. Це спровокувало певні труднощі, адже ми не можемо аргументувати, що він працював за кордоном. Востаннє з Василем розмовляли по телефону 8 вересня о 17.30. Тоді він прямував потягом до помешкання, яке наймав за Парижем. Просив по телефону друзів готувати вечерю, але так і не повернувся… Оскільки офіційний запит про розшук було подано не відразу, то ми втратили багато цінної інформації, але ми все ж багато знаємо. Дуже важко було визначити подальший напрямок руху хлопця.
Лише завдяки українській громаді — тим, з ким він жив, з ким працював — ми розшукали людей, з якими він їхав потягом того вечора. 2 жовтня його тіло було знайдено у такому стані, що важко було опізнати. Він загинув насильницькою смертю. Наразі не можемо розповісти, від чого саме, як і говорити про підозрюваних. Присутність брата Василя прискорила ідентифікацію особи. Завдяки інформації, яку ми надали поліції, справа була передана до прокуратури. Сподіваємось, що правоохоронці розшукають убивць і належно покарають.
