«Ми ставимося до українців як до додаткової робочої сили. Однак це не привід платити українцю на кілька злотих менше за годину, ніж полякові», — вважають деякі польські підприємці.
«З 2015 року я працевлаштовував українців у садах на період літа та на початку осені. Вони збирають у мене яблука. У попередні роки в середньому 20 відсотків працівників були з України. Решта — поляки. Дивлячись на підхід до роботи, українці були більш продуктивними, ніж наші. Ні, я не критикую наших, але коли я рік тому дав оголошення про те, що шукаю працівників, до мене почали дзвонити поляки і розповідати, що вони не будуть працювати в мене за менше, аніж 14 злотих “на руки” за годину.
Я запропонував тоді 14 злотих, бо не можу собі дозволити платити більше. Ось чому так мало поляків в мене працювало. Українці погодились на таку оплату. Я був дуже задоволений ними. Як я помітив, вони також ні на що не нарікали», — розповідає фермер із плодів Шьвєцького повіту в Куявсько-Поморському воєводстві.
Чоловік продовжує:
«Цього року українців не так багато. Коронавірус частково завадив їм в’їхати до Польщі. Безробіття зросло, однак поляки не стільки хочуть працювати, скільки змушені, бо жити також за щось треба. Я все ще плачу 14 злотих за годину, і цього року майже всі з моїх працівників — поляки.
Однак мене дратує поведінка деяких фермерів, які хваляться тим, що дають, наприклад, 14 злотих полякові і 12 злотих українцю. Якщо працівник виконує ту саму роботу, йому потрібно платити однаково. Це не примха, це — закон. Диференціація заробітку за національністю карається».