Українські заробітчани – в зоні ризику трудового рабства серед іноземних працівників у Польщі
- джерело.
Як з українців у Польщі роблять невільників, позбавляючи документів, заробітку і необґрунтовано штрафуючи, як на це реагує місцева поліція і чому саме українці терплять трудове приниження? Реалії заробітчанина в Польщі – в матеріалі журналістів “Сегодня” з циклу “Вдома краще”.
Польща – один з європейських “лідерів” за злочинами в сфері торгівлі людьми. Зараз у Вроцлаві судять польку, яка “допомагала” українцям знайти роботу на будівництвах. У заробітчан відбирали паспорти, і не тільки не платили за роботу, але і під надуманими приводами штрафували. Саме українці – в зоні ризику серед іноземних працівників у Польщі.
“Багато людей приїжджають до Польщі на куплених документах, і це – перші кроки заробітчанських пригод, тому що людину не можна верифікувати – ідентифікувати: куди вона поїхала, чому вона поїхала і яка її подальша доля”, – розповіла журналіст-розслідувач Юлія Воробець.
Якщо раніше примусову працю в Польщі асоціювався з проституцією, то зараз в трудове рабство потрапляють представники практично всіх робітничих професій.
Наприклад, нещодавно польська поліція затримала громадянина Польщі на ім’я Мирослав, який з подільником постачав працівників місцевим кафе. Серед постраждалих – десятки громадян України та Білорусі.
“Люди працювали за копійчані гроші, 6-7 злотих за годину, працювали в ресторанах, де зарплата була мінімум 15 (злотих на годину – Ред.). Він забирав і у людей, і у роботодавця – у нього (прибуток – Ред.) була подвійною. Крім цього, він людям знімав хостели, де вони жили, і він ще придумав систему покарань: не виніс сміття – мінус 100 злотих, повернувся після 22 … Це були як тюремні умови “, – повідомила Юлія Воробець.
Українські заробітчани в Польщі – наче й не раби, але от якщо роботодавець відібрав документи і загрожує поліцією, судом, штрафами, депортацією – багато “ламаються” і в страху покірно і майже безкоштовно трудяться роками.
Утримують людей в умовному трудовому рабстві і постійними затримками з виплатами заробленого. Причому українцям відразу пропонують і меншу оплату, і гірші умови, ніж місцевим.
“Я починала працювати в готелі гувернанткою – тоді нам вже платили 5 злотих за один спокій, полькам платили тоді по 10 злотих, ми працювали годинами, нас ніхто не годував – а у поляків був обід безкоштовний”, – розповіла Оксана Марченко, яка приїхала в Польщу з України.
Серед тих, хто допомагає запобігти торгівлі людьми – правозахисний фонд “Ла Страда”. Його застережливі плакати – на польських вокзалах, через які українці в’їжджають в країну.
“У минулому році до нас звернулося понад 200 осіб – з них близько 50 громадян України, – саме з приводу питань примусової праці. Будівництво, сільське господарство, домашня робота, сфера послуг – а найбільше таких прикладів у ресторанах, кафе”, – зазначила представник фонду протидії торгівлі людьми та рабства “La Strada” Ірена Давид-Ольчик.
При цьому трудове рабство навіть після звільнення не проходить для людини безслідно. І йдеться не тільки про фізичне виснаження – багато колишніх заробітчани змушені лікувати розлади психіки.
“Це депресія, це неврози, це тривожні розлади, часто також з’являються серйозні психічні проблеми. Пам’ятаю жінку, яка потрапила до нас з галюциною, її організм був настільки виснажений, що більше не міг працювати, і часто ці люди потрапляють до психіатричних лікарень. Люди з суїцидальними настроями після трудового рабства потрапляють до нас дуже часто “, – розповіла психолог Інна Шимчак.
Про виявлені факти примусової праці польські правоохоронці повідомляють чи не кожен місяць. Втім, як кажуть правозахисники, це – крапля в морі: часто жертви самі бояться звертатися в поліцію під загрозою депортації або навіть розправи.
