Оксана Кобелецька – знаменита українка, яка народила відразу 5 дітей. По телевізору показували щасливе сімейство, їх задаровували подарунками і квітами. Але через короткий час тато п’ятерняшек пішов з сім’ї
- джерело.
Оксана Кобелецька, мама одеських п’ятерняшек, залишилася одна з 6 дітьми. З яких п’ять народилися одночасно, а старша дочка Аліса раніше. Коли діти з’явилися на світ, про них не говорив тільки ледачий, повідомляє Clutch.
Чиновники дарували щасливій родині подарунки, одеських пятерняшек навіть вітав президент. Чому незабаром щасливий батько сімейства виявився не таким вже й щасливим і … незабаром кинув дружину з дітьми.
Початок своєї правдивої і сумної історії розповідає мама одеських п’ятернят Ольга Кобелецька:
«Ну ось, склала речі, сиджу поглядую на двері чекаючи чоловіка і з дівчатками балакаю забувши що телефон під подушку засунула. Грунтовно затримавшись приходить похмурий: «Де телефон?»
– «Ой, вибач, забула». Потім я вислухала що він переживав, що довелося повертатися купувати бахіли, що ми на маршрутку спізнюємося. Не знаю чому, але у мене був гарний настрій і мені це все здалося не критичним (адже все одно довелося б зайти, не тягнути ж мені сумки самій?).
На ранок вирішили йти в сільраду (ми жили тоді на дачі в селі), дізнатися щодо допомоги для майбутніх багатодітних. Але він не виспався, пішла сама.
І тут знову дзвінок і як раз в той момент коли я в кабінеті у заступника розмовляю. Скинула, через 10 хвилин передзвонила і мала ще послухати про свою безвідповідальність, що чоловік мені не потрібен мабуть. Ось тут я образилася, я ж тут до чого, адже я не могла відповісти, а як змогла передзвонила? Я що порушила в чому завинила що на мене кричать? Так, винна у відповідь сама накричала.
Коли повернулася, то мені повідомили, щоб йшла сама справлялася, без нього.
Потім вперше мене штовхнув і налякав.
Я просто не могла з ним спілкуватися після спокійно і моя мама стала посередником. Я з Алісою оселилася у мами, вона містила нас і ще оплачувала матеріали на ремонт який він погодився зробити, щоб у нас з малюками була спальня в старому дачному будинку.
Я тоді особливо не фіксувалась на ситуації, так як все одно нічого не розуміла. Треба було думати як виносити, як народити здорових дітей, стрес це була розкіш.
Пам’ятаю ревіла в подушку тільки раз, перебуваючи вже в Києві на збереженні. Коли з дівчатками забалакались в їдальні і чоловік однієї з них прибіг змилений, стривожений: «Що трапилося, чому не береш трубку, я приїхав перевірити (з іншого кінця)».
– «Ой, я в палаті трубку забула», – відповіла співрозмовниця.
