Знаєте, це дивно, але нерідко, чоловік, розлучившись і кинувши своїх дітей, бере в дружини жінку з дитиною, і стає цій дитині хорошим батьком. Але чому у нього немає бажання підтримувати відносини зі своїми рідними дітьми?
Нещодавно згадували в розмові одного спільного знайомого, який кожній своїй дружині в першому і в другому шлюбі залишив по дитині, а, одружившись в 3 раз, усиновив дитину нової дружини. Зараз водить його в школу, в секції, робить з ним уроки. Незрозуміло мені це. Ще можна зрозуміти, що у чоловіків немає бажання бачити колишніх дружин, але, діти, хоч як крути, є загальними! Звичайно, добре, що хоч цей усиновлений отримує батьківську турботу і ласку, увагу і дружбу, але як бути тим, залишеним і забутим в перших шлюбах, тим, від кого відбуваються тільки аліментами?
Можна, звичайно, припустити, що у цього жвавого багатодітного татуся, нарешті, побачивши чужу дитину, прокинувся батьківський інстинкт, що він усвідомив, зрозумів, перейнявся і так далі, але це все слова, тому як у двох колишніх дружин ростуть діти, позбавлені батьківської уваги. Причому, рідні дітки вже давно не грyдні малюки, а в тому віці, коли можна і в зоопарк сходити, і в кіно, та й просто поговорити, дізнатися, як справи в школі, з ким дружить або чим цікавляться вже майже дорослі чоловічки, яким від батька дісталася тільки прізвище.
Може бути, в ситуації, що створилася є і наша вина, жінок? Хто з нас спокійно відпустить чоловіка до колишньої дружини? Тільки та жінка, яка впевнена і в чоловікові, і в собі. А в ситуації, яку я описую, кожна наступна дружина «крала» чоловіка у попередньої. Діти стали заручниками ситуації, а чоловік, мабуть, не настільки цікавився дітьми, що самостійно навіть не намагався щось змінити.
Може, потрібно теперішній дружині сказати: «Дорогий, давай покличемо з нами на прогулянку в парк твого старшого чи середнього сина? Може, пора і мені і нашому синові познайомитися з твоїми синами? »А якщо немає бажання зустрічатися з дітьми від колишнього шлюбу самій, знайомити з власним сином, так, може бути, потрібно хоч два рази на рік на дитячі дні народження випхати його побачитися з дітьми та забезпечити подарунками?
А ті залишені дружини, про які я розповідаю, так і не вийшли заміж повторно. Перша «тяжко працює» щосили, заробляючи гроші на життя, а син наданий сам собі. На жаль, вона ще почала захоплюватися алкoголем.
Другій колишній дружині пощастило більше – їй з дитиною допомагають батьки, тому є можливість не тільки працювати, а й якось на стороні влаштовувати собі відпочинок
А двоє підростаючих пацанів, які не знали батька, які не знають і один одного, хоча вони зведені брати, що зможуть, подорослішавши, а потім і створивши свої сім’ї, дати своїм майбутнім дітям. Та й чи захочуть вони мати сім’ю і дітей взагалі? Або підуть вони так само, як їх батько, від дружини до дружини, від жінки до жінки, залишаючи за собою кинутих і забутих дітей.
Тетяна Штольц