Мешканець Івано-Франківська Ярослав Сергенюк потрапив у халепу, перетинаючи кордон між Україною та Польщею – загубив гроші та документи. Історію про те, як марно шукав допомоги у відповідних службах, оприлюднив у соціальній мережі “Фейсбук”, закликаючи усіх небайдужих долучитися до поліпшення якості обслуговування українців у консульствах та допомогти його сім’ї дістатися додому.
- джерело.
Шановні друзі! Необхідна ваша допомога, – написав у мережі Ярослав Сергенюк.
Чоловік разом з двома дітьми та дружиною перетнув кордон між Україною та Польщею і в Медиці (село в Перемишльському повіті) виявив, що зникли документи та гроші.
Їх у нас вкрали, або ми їх просто загубили, – припускає пан Ярослав. – На щастя, що у нас залишився телефон та доступ до Інтернету. В Інтернеті знайшов телефон консульства, почав до них телефонувати, щоб звернутись за допомогою, але ніхто не відповідав на дзвінки. Тоді я вирішив зателефонувати на гарячу лінію: +48 515 559 121, хоча там і було вказано, що можна телефонувати тільки в тому випадку, коли є загроза для життя. Але так, як я більше нікуди не зміг додзвонитись, набрав даний номер телефону. Спробував пояснити ситуацію, яка трапилась з моєю сім’єю по телефону, та отримав у відповідь тільки: “Це не наша компетенція. Телефонуйте у Люблін”. Я намагався пояснити, що не можу нікуди додзвонитись, тоді мені відповіли, що це мої проблеми. Не витримавши, я відповів у грубій формі, після чого мені пригрозили, що вони зараз приїдуть у Медику і покажуть мені, як правильно розмовляти, при цьому запитали у мене особисті дані. Я надав їм усю інформацію про себе та погодився, щоб вони приїхали та розібрались зі мною. Оскільки так думав, що зможу привернути увагу до своєї проблеми компетентні органи, та натомість вони просто завершили телефонну розмову, так і не вислухавши мене. Я знову зателефонував на гарячу лінію.
Ярослава повідомили, що телефонна розмова записується, і надали номер телефону в Генеральне консульство України в Любліні.
Там відповіли на мій дзвінок, – продовжує франківець, – та одразу ж почали переключати з однієї лінії на іншу, де я кожному пояснював ситуацію, яка у мене трапилась, і тільки з четвертого разу мені пояснили, що я повинний робити у такій ситуації. Розказавши, що з нами сталось, що ми подорожували з двома маленькими дітьми, віком 5 та 6 років, та що у нас викрали або ми загубили документи та гроші, і при собі тільки маємо права та фото наших паспортів, попросив поради, як нам повернутись на Україну.
Натомість відповіли, що нам потрібно їхати в Люблін, щоб нам там виробили посвідки для повернення в Україну. Та перед тим нам потрібно зайти в поліцію, де нам мають дати потрібні документи на посвідчення особи. Нам потрібно зробити по дві фотокартки і приїхати в понеділок до них, але при цьому мати при собі 520 злотих, щоб оплатити їм за виготовлення необхідних документів. Я знову наголосив на тому, що у нас викрали і гроші, і документи, і що з нами маленькі діти. Представник Консульства запитав мене, де ми проживаємо та сказав, щоб рідні нам передали кошти, і що це взагалі не їхні проблеми, а наші. Наостанок глузливо додавши, що, можливо, я хочу, щоб він особисто передав мені кошти, на що я відповів: «Так!», та у відповідь він тільки розсміявся. Я запитав його, що тут такого смішного, адже в даний момент ми з маленькими дітьми знаходимося біля кордону без грошей і документів, і врешті-решт, ми живемо в 21 столітті, у нас були біометричні паспорти, де є відбитки пальців, і за їх допомогою можна нас ідентифікувати прямо тут, на митному кордоні, як зі сторони поляків, так і зі сторони українців. У відповідь працівник розсміявся та сказав, що працює у цій службі понад 20 років і це не його проблеми, і що він не повинен робити те, що мені заманеться.
Щоб не марнувати часу, сім’я вирішила, що простіше іти до кордону, бо їхати до Любліна без грошей і документів з малими дітьми нелегко, тим паче, що треба чекати аж до понеділка.
Наразі чоловік просить усіх небайдужих допомогти повернутися додому, а має пропозицію:
Всі, хто має, або мав, проблеми з працівниками консульств України, давайте збиратись разом та писати скарги, можливо, ми зможемо змінити обслуговування українців у наших консульствах на краще.
