У кожної країни є символи, що підкреслюють самобутність її жителів. Думаючи про італійців, ми згадуємо не тільки піцу і вино, але і дружну компанію родичів різного віку за столом. Молоді мами, які переїхали до цієї країни, захоплюються згуртованістю італійських сімей і шукають секрети виховання, які допомагають зробити з невгамовних «бамбіні» чарівних синьйорів і синьйорин.
- джерело.
Ми вивчили італійські традиції виховання і вибрали ті, які можуть виявитися корисними для мам і тат по всьому світу. Нам здається, що вони допоможуть батькам і дітям знайти життєлюбність і зміцнити відносини не тільки з близькими родичами, а й з навколишнім світом.
1. Дозволяють їсти те, що подобається, а не те, що корисно
Є народна прикмета: коли ти любиш людину, ти хочеш, щоб вона їла. Італійці напевно погодяться з цим твердженням, але нагадають, що важлива не кількість, а якість їжі. Їжа – це не просто корм для виживання, це спосіб отримати задоволення. У навчальних закладах і вдома обід дітей зазвичай складається з 4 страв: перше (часто це паста), друге (що-небудь м’ясне), овочі, десерт. Тут головне – різноманітність, а самі порції можуть бути маленькими.
Ні батьки, ні бабусі з дідусями не будуть насильно змушувати дитину їсти. Якщо вона не голодна, вона не зможе насолодитися навіть найсмачнішим делікатесом.
2. Записують у творчі гуртки та водять до музеів
Любов до мистецтва у італійців в крові. Жителі інших країн напевно згадають багато прізвищ італійських майстрів різних сфер: Петрарка, Мікеланджело, Фелліні. Діти з раннього віку ходять на екскурсії до музеїв та в історичні місця разом з батьками і вчителями. У школах проводяться творчі заняття, діти часто влаштовують вистави та музичні концерти для батьків.
Звичайно, у кожної людини різні здібності і таланти. Дитина може і не вміти малювати або співати, але з раннього віку батьки звертають увагу на красу навколо. Мистецтво – це не життєво необхідна річ, але воно допомагає відчувати і бачити справжні цінності світу.
3. В’ють міцне сімейне гніздо і вечеряють великою компанією
Батьки і діти разом снідають і навіть можуть пообідати – в італійських школах спеціально передбачено довгу обідню перерву, щоб учень зміг сходити додому. Вечеря – це не просто прийом їжі, це трапеза, коли родичі можуть зібратися в затишному ресторанчику біля будинку. За одним столом сидять маленькі діти, батьки, бабусі і дідусі. Вони спілкуються на рівних, і ніхто не відчуває себе зайвим. Всі члени італійських сімей зазвичай живуть в одному районі.
4. Шукають баланс між контролем і особистим простором
Італійські батьки не відпускають дітей одних до міста, розпитують про шкільні справи і особисте життя. Батьки суворо стежать за іграми на дитячому майданчику і не забувають покласти до рюкзака теплий светр на випадок, якщо раптово похолодає. Можливо, з ретельного батьківського контролю в кінці кінців і народжується сімейна згуртованість?
Сучасні молоді італійці визнають, що ступінь опіки варіюється в різних регіонах та іноді переростає у владність. Тому молоді батьки намагаються шукати баланс у відносинах з дітьми – давати їм більше особистого простору і незалежності. Наприклад, не ходити за ними по п’ятах, а дізнаватися про місце знаходження через СМС і соцмережі. Вони так само серйозно ставляться до проблем дитини, але намагаються же не бути одержимими гіперопіклуванням.
5. Люб’язні з чужими дітьми
Батьки ласкаві не тільки зі своїми дітьми, а й з чужими. В Італії взагалі дуже трепетно ставляться до дітей і вагітних жінок. На вулицях дитині завжди будуть посміхатися, з нею можуть поговорити або пограти. Малюків часто безкоштовно пригощають в ресторанчиках і пекарнях, садять їх на коліна в громадському транспорті та кафе. У такому добродушному оточенні дитина відчуває, що в світі є багато приводів для радості.
6. Ігнорують плач та істерику
Одна з головних відмінних рис італійських батьків – те, як вони реагують на дитячу істерику. Всі ми знаємо, що дитина може розплакатись у людному місці, відштовхувати батьків і відмовлятися йти. Італійці в цій ситуації залишаться спокійними. Батьки не будуть бентежитися і волоком тягти дитину додому, а навколишні і вухом не поведуть.
Навіть італійські психологи в книзі «Не програмуйте дитини» кажуть, що плач – це природний процес очищення від сильних емоцій. Дитина плаче не тому, що хоче вас зганьбити, вона висловлює страх, жаль, незручність. Якщо шоразу зупиняти сльози, дитина звикне приховувати почуття і буде вважати свої відчуття ненормальними. Автори рекомендують відмовитися від команд «Припини ревіти», «Як не соромно», «Хлопчики не плачуть», а також від шиплячих звуків, які закликають до тиші. Замість цього краще показати небайдужість: спокійно посміхнутися, обійняти дитину або покласти руку на плече.
7. Не зважають на успішність
Італійці не чекають від своїх дітей максимальних досягнень в школі і захвату. У дитячих садках і початкових класах програма навчання найпростіша, домашнього завдання не дають. Дітей вчать не конкурувати з іншими, а працювати разом, тому в навчальних закладах зазвичай не проводять конкурсів між однокласниками.
У той же час знання і здібності дітей будуть оцінені по заслугах. Наприклад, недавно 8-річний школяр придумав нове для італійської мови слово – «petaloso», яке можна перекласти як «багатопелюстковий». Вчителька допомогла йому написати лист лінгвістичним експертам, а батьки за допомогою соцмереж поділилися неологізмом з народом. Слово виявилося милозвучним для мови і набуло поширення. Тепер його включать до нового видання словників, а хлопчика в твіттері привітав сам прем’єр-міністр Італії.
8. Батьки показують приклад, дитина вибирає
Прийнято вважати, що дитина має ті ж права, що і дорослий. У той же час батьки знають, що їх приклад впливає. Дитина бачить, як мама і тато шанують своїх батьків, тісно спілкуються з ними, питають поради і діляться секретами. Такими ж теплими, як у мами з бабусею, стають відносини дочки і мами.
В Італії дітям дозволяють собі робити замовлення в кафе, а підлітків намагаються не обмежувати у виборі одягу, аксесуарів і кольору волосся. Але дорослі італійці в повсякденному житті одягаються елегантно, чоловіки можуть ходити по будинку в костюмі, а жінки вийти в магазин у кращій сукні. Тому поступово підростаючи італійці разом з життєлюбством здобувають бездоганний смак.
