Ресторатор, а нині народний депутат Микола Тищенко, мабуть, один з найбільш відомих представників президентської партії “Слуга народу”. Однак, відомим він став не стільки завдяки своїй парламентській діяльності, скільки завдячуючи своєму минулому в шоу-бізнесі й скандалами, в які нардеп потрапляє з завидною регулярністю.
Зараз же горе-політик, фактично, відкрито заявляє, що є “куратором” від влади по Києву і всіляко готує грунт перед висуненням своєї кандидатури на виборах мера столиці. Насправді ж, більше схоже, що під приводом мерської кампанії, Тищенко продовжує шукати порятунку від кредиторів і незаконної можливості по розширенню своєї ресторанної бізнес-імперії.
- джерело.Ресторанних справ майстер
Кілька тижнів тому Микола Тищенко потрапив в скандал з рестораном “Велюр”, який належить його ресторанній мережі “Наша карта”. Як відомо, попри карантин, ресторан нардепа продовжував працювати й приймати VIP-гостей, в той час, коли іншим ресторанам за гостей погрожував пристойний штраф.
Крім того, журналісти BIHUS info дізналися, що гостями ресторану були депутати, бізнесмени й колишні члени Партії регіонів, такі як позафракційний депутат і бізнес-партнер олігарха Ігоря Коломойського Антон Яценко, помічник нардепа від СН Павло Куфтирев, депутат і колишній сценарист студії “Квартал 95” Олександр Кабанов та інші.Пізніше, Тищенко спростував ці звинувачення, сказавши, що використовував приміщення ресторану для “стратегічних” зустрічей свого штабу. Але, як виявилося, це виправдання було не самою вдалою спробою Тищенко “відбілитися”, адже пізніше в інтерв’ю “Українській правді” нардеп не зміг підтвердити цю інформацію і зрозуміло пояснити, з ким він зустрічався, і які конкретно питання в роботі штабу обговорювалися.
“Мені складно говорити про те, що відбувається в “Велюрі” в мою відсутність, розумієте? Вони не до мене приїжджали”, – заявив в інтерв’ю Тищенко, явно всупереч своїм же словами, сказаними відразу ж після розголосу скандалу.
По всій видимості, Тищенко, звик, що йому багато що сходило з рук, вирішив, що і в цей раз інцидент “замнуть”, а йому вдасться вийти сухим з води. Адже раніше в українських таблоїдах і соцмережах Миколу Тищенка прийнято було вважати успішним бізнесменом, ресторатором і шоуменом. Але, насправді, рецепт успіху Миколи Тищенка – це шахрайство в особливо великих розмірах. У всякому разі, так можна судити за матеріалами двох кримінальних проваджень, які доступні в реєстрі судових рішень.
РБК-Україна раніше писало про ці кримінальні провадження, проте у світлі ймовірного висунення Микола Тищенко кандидатом в мери Києва від правлячої партії “Слуга народу” – є сенс нагадати, ким насправді є горе-політик і за якими шахрайським схемам він звик працювати.
Якщо коротко – то на шляху до успіху по-тищенковськи достатньо взяти кредит в банку, а гроші не повертати. А щоб уникнути відповідальності – отримати мандат.
Іпотечний “стартап”
Рецепт успіху від Тищенко – це всього лише шахрайство в особливо великих розмірах. Як випливає з матеріалів кримінальної справи, у 2007 році Микола Тищенко отримав в одному з банків (“Укрсоцбанк” – нині “Альфабанк”) кредит на суму 329 тис. дол. В цей же день кредит отримав і Володимир Сітак, але вже на суму 260 тис. дол.
До речі, вони є бізнес-партнерами в ресторанах “Велюр”, “Сейф”, “Рішельє”, “Квітень”, “Тургенеф”, “Три виделки” і Coin. Миколі Тищенку належить від 25-ти до 35%, Сітаку – 15%.
Поручителем за обома договорами виступив Андрій Тихонов. В якості забезпечення він вніс нежитлове приміщення площею 376 квадратів на перетині бульвару Лесі Українки та вулиці Алмазова (раніше була вул. Кутузова).
Тищенко і Сітак перестали платити по кредиту ще восени 2008 року, коли вибухнула фінансова криза. Питання перед банком не закрито й досі. Сумарно успішні шоумени та ресторатори винні фінустанові понад 2 млн дол.
Але це ще не вся кредитна історія відомого нардепа, а раніше instagram-блогера. У листопаді 2007 року Микола Тищенко перекредитувався в тому ж банку вже на 450 тис. дол. Застава поручителів – Андрія Тихонова і Геннадія Дмитрієва – була передана банку. Вже за другим договором Тищенко винен банку 1,6 млн дол.
Потім вже Геннадій Дмитрієв бере в цьому ж банку кредит на 371 тис. євро. Поручителем виступає, по всій видимості, його дружина – Наталія. Вона вносить забезпеченням – квартиру на 142 квадрати на вулиці Горького. Він точно так само перестає платити за кредитом і зараз залишається винен банку вже 1,2 млн євро.
Як бачимо, рецепт успіху в українському бізнесі схожий на будь-який стартап: взяти в кредит багато грошей і не платити. З 3,6 млн доларів і 1,2 млн євро в Києві можна вважатися успішним філантропом. Але найскладніше – це вивести залоги з-під іпотеки.
Організоване іпотечне угрупування
Як вважають слідчі, всі перераховані вище особи діяли спільно. У тому числі й тому, що виведення майна з-під іпотеки проводилося за аналогічним алгоритмом.
Спочатку артіль рестораторів-будівельників виробляла перепланування приміщень. Тут з’являється на горизонті ще один “стартапер” – якийсь Бондар. Він звернувся в суд з позовом до Андрія Тихонова. Нагадаємо, цей підприємець вносив забезпечення за кредитом Тищенка і Сітака у вигляді нежитлового приміщення площею 376 квадратів у центрі міста.
Позивач стверджував, що зробив ремонт приміщення поз адресою застави за попередньою домовленістю з Тихоновим. І просив суд визнати його право власності на 42 квадрати за тією ж адресою. І “самий гуманний” Печерський райсуд визнав право власності на шматок застави за кредитом Тищенка і Сітака. В результаті зараз банк не може реалізувати дану нерухомість.
Так само якийсь Бондар допоміг із заставою по кредиту Геннадія Дмитрієва. Подружжя об’єднали заставну квартиру з сусідньою. За щасливим збігом обставин – вона належала тому ж Бондарю.
На цей раз Обухівський райсуд розірвав договір іпотеки з банком, а подружжя Дмитрієвих взяло фіктивний кредит у власної дочки на 1,1 млн грн. Але оскільки дочці віддавати кредит не обов’язково, то незабаром квартира перейшла у її власність. У березні наслідок домігся арешту нової реконструйованої та об’єднаної квартири загальною площею 214 квадратних метрів, але вже 30 травня він був знятий.
Тому для Миколи Тищенка мандат народного депутата став гарним прикриттям від претензій кредиторів та головного управління Нацполіції міста Києва.
Крах ресторанного бізнесу
Проблеми у Тищенко почалися і в ресторанному бізнесі. Спочатку вибух у ресторані “Апрель” (з постраждалими й судовими позовами) внаслідок неправильного використання газового обладнання в підвальному приміщенні. А в травні 2019 року припинив свою роботу ще один об’єкт ресторанного бізнесу, яким намагався кермувати Тищенко (і, як бачимо, намагався безрезультатно) – ресторан “Тургенеф”. Власники приміщення, у якому знаходився цей ресторан, подали в суд за несплату оренди на компанію “Борн”, в якій Тищенко належить 50%.
На черзі – ресторани “Три виделки” і “Рішельє”, які не приносять своїм власникам прибутку “завдяки” управління людьми нардепа. Крім Тищенко, якому належить від 25 до 35 відсотків у кожному закладі, в цих ресторанах є ще 4 співвласники. І явний управлінський непрофесіоналізм Тищенко не залишився без належної уваги його партнерів по ресторанному бізнесу.
Зокрема, в червні 2018 року Володимир Шапенко і Віталій Юденков, загальна частка яких становить 50%, висловили невдоволення збитковим і непрофесійним веденням справ в ресторані “Три Виделки” і ініціювали збори акціонерів. На ньому шляхом голосування була проведена зміна директора компанії “Конкорд” (ресторан “Три Виделки”) Віктора Кулика на нового директора Максима Фролова і делеговані повноваження від акціонерів на контроль і управління рестораном Юденкову. Всі зміни були внесені до Єдиного реєстру, згідно з всіма правила реєстрації в Мін’юсті.
Однак, після цього Тищенко і Сітак, незгодні з рішенням загальних зборів (на якому, до речі, були присутні їхні представники за довіреностями, які потім своїми підписами скріпили всі протоколи зборів), не знайшли нічого кращого, ніж піти кримінально-рейдерським шляхом, як діяв Тищенко в минулі часи, перебуваючи в угрупованні ОЗУ Савлохова.
З допомогою “чорного реєстратора” Віктора Анатолійовича Михачева (зареєстрованого в Дніпропетровській області та є фігурантом декількох судових справ як реєстратор-рейдер), незаконно увійшовши в Єдиний реєстр Мін’юсту, в липні 2018 року вони заблокували роботу підприємства і повернули колишній менеджмент в ресторан “Три вилки” (компанія “Конкорд”) в особі колишнього директора Кулика В. Водночас Тищенко знову став здійснювати управлінську діяльність в ресторані “Три виделки”, продовжуючи не виплачувати його співвласникам прибуток і вганяючи підприємство в борги.
Майже рік Шапенко і Юденков добивалися справедливості в судах та поліції. На цей час відкрито кримінальне провадження в Голосіївському райуправлінні Нацполіції. Але з допомогою зв’язків Миколи Тищенка вдається “гальмувати” розслідування цієї справи, від якого, згодом, він зовсім сховався за мандатом у Верховній Раді.
***
Боржник банків і аферист, недобросовісний і нечесний партнер-шахрай, любитель легкої наживи та мародер спортзалів, а нині нардеп і кандидат в мери Києва Микола Тищенко в черговий раз доводить, що він або продукт слабкого партійного відбору, або купив місце на хайпі навколо рейтингів “Слуги народу”.
Мандат нардепа очікувано став ефективним інструментом захисту від кредиторів, посягань бізнес-партнерів і “дахом” для розвитку бізнесу. У разі перемоги Тищенко ще й на виборах мера Києва, який і так погряз у корупції й будівельних аферах, кияни ризикують залишитись сам на сам з численними бетонними монстрами й різного роду “ділками” та аферистами.
Через рік після президентських виборів, список ймовірних кандидатів у мери Києва та інших регіонів ще раз засвідчує обмеженість лави запасних партії влади. Але навіть у цій ситуації, чиновникам на кшталт Миколи Тищенка місце на лаві підсудних, а не в головних законодавчих або виконавчих органах країни.
