Мешканка Бучі 21-річна Ганна Тімченко народила вдома під обстрілами російської армії.
Пише - джерело.Дівчина перебувала у пологовому будинку в Києві 24 лютого, коли почалася війна. Втім, разом із чоловіком вирішили їхати до рідного міста, що за 30 кілометрів від столиці. Вже у Бучі, у власній квартирі, вона народила донечку.
Історію народження своєї першої дитини та порятунку сім’ї з окупованої Бучі Ганна Тімченко розповіла у “Сніданку з 1+1”“О пів на шосту ранку до палати зайшов лікар і каже, аби ми зібрали найважливіші речі, бо будемо спускатися до підвалу, нас бомблять”, – згадує вона.
Втім, чоловік телефоном наполіг, що краще їхати додому до Бучі. Втім, обстріли міста росіянами не втихали, а навпаки. Породілля каже, що зрозуміла: найімовірніше, доведеться народжувати вдома. Дівчина запитувала у знайомих про медиків, які залишилися в Бучі, а також дивилася в Інтернеті інформацію про пологи в домашніх умовах. На щастя, у будинку жила лікарка-терапевтка, яка погодилася допомогти.
Породілля разом із чоловіком і братом спочатку ховалася у підвалі багатоквартирного будинку. Коли зникла електрика і опалення, там стало дуже темно і холодно. Тому вирішили народжувати не у підвалі, а у власній квартирі. “Я хотіла народжувати вдома, а не в запиленому підвалі. Мені було важко дихати, боліли легені”, – каже вона.
У дівчини 7 березня почалися перейми. На підлозі облаштували місце для вагітної, а поруч поставили колиску. “У нас вдома не бул ні води, ні світла. Не працював зв’язок. Згодом зник газ. Сусідка покликала лікарку. В кімнаті поставили свічки. Використовували вологі серветки. Мали трошки води, яку набрали у пляшки”, – згадує молода мама.
Немовля з’явилося на світ о 07:00 8 березня. Пуповину перерізав батько. Втім, спочатку дівчинка не дихала. “Її поклали на мене, почали плескати по ніжках, дупі… Вона закричала тоді”, – каже Ганна.
НАРОДИЛА ДОНЕЧКУ ПІД ОБСТРІЛАМИ У БУЧІ: ІСТОРІЯ ГАННИ ТІМЧЕНКО
Новонароджену дівчинку назвали Аліса.
За три дні після пологів родина вирішила виїхати з Бучі. Породілля каже: почали виїжджати до безпечніших місць сусіди, та й з немовляв було важко у будинку, де немає ні світла, ні води, ні опалення.
“Їхали колоною. Був 21 автомобіль. Наше авто було третім. Нас зупинили на першому блокпосту, що був майже поруч з будинком. Брата, який був за кермом, попросили показати багажник. Все обійшлося. Втім, на черговому блокпосту стояли два танки, дула яких були направлені до нашого боку. Вони перекрили дорогу. На кожному з танків сиділо по десять росіян. Вони підняли автомати на нас. Ми злякалися. Але потім вони опустили зброю, а танки роз’їхалися. Один з них махнув рукою, аби ми їхали. На щастя, то був останній російський блокпост”, – розповіла жінка.
Родина приїхала до Бердичева у Житомирській області. В пологовому медики оглянули молоду маму і дівчинку. Після Бердичева сім’я перебралася до Рівненської області, а потім вирішили їхати до Києва.
