Це пророцтво в останні дні масово перепощують українці в соціальних мережах. Для тих, хто ними не користується, спеціально передруковуємо, оскільки текст надзвичайно цікавий.
- джерело.
ПРОРОЦТВО ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО СВЯЩЕННИКА, ОТЦЯ ГЕРМАНА БУДЗІНСЬКОГО ЗРОБЛЕНЕ В ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ РОКУ БОЖОГО 1991.
Ні, ніхто не розуміє, що весь світ, а особливо Східна Європа, стоять на порозі страшних, кардинальних змін, як це було на початку двадцятого століття перед першою світовою війною. Сьогодні відбувся народний референдум про незалежність України. Є величезна ейфорія в народу нашого, який 350 років стогнав і знищувався в московському ярмі, що ми на кінець станемо вільними. Люди радіють та надіються, що все зле вже позаду, сподіваються на краще життя, на гарне майбутнє для себе і своїх дітей. Але на жаль не все так гарно буде в України та українців у найближчих чверть віку. Ще мине одне покоління, поки Україна отримає свою дійсну незалежність, бо сьогоднішня незалежність, це швидше декларація, ілюзія, ніж реальність цього історичного факту. Я хочу розказати те, що чекає на наш нарід у найближчих чверть віку: Ейфорія скоро мине, а з нею повернеться гірка реальність: люди поведуться на заклики фальшивих пророків, будуть закриватися заводи і фабрики, розпочнуться великі звільнення людей, почне рости безробіття, гроші знеціняться і втратять свою вартість, люди почнуть масово виїжджати за кордон на заробітки, як це і було колись. Почнуться нарікання від цих самих людей, які ще вчора раділи незалежності, то тепер вони ж будуть на цю незалежність страшенно нарікати. Так буде кілька років. По цих кількох роках життя трохи внормується економічно, але почнуться утиски та переслідування політичні. І так буде тривати 13 років аж до величезного здвигу людей в Києві, який буде мирною відповіддю народу на дії другого керманича України посісти владу в державі пожиттєво. Всього за чверть століття в Україні буде п’ять керманичів. Чотири керманичі мужчини. П’ятим керманичем України буде жінка, яку перед тим влада буде переслідувати та посадить до тюрми. А звільнить її з тюрми революційний нарід. Через 13 років прийде до влади третій керманич України, на якого всі щирі українці будуть покладати величезні надії. Але він стане дуже гірким розчаруванням для нашого народу. Замість приступити до тяжкої праці та реалізовувати надії народу, він буде займатися тільки пустослів’ям, самолюбуванням та нечесним збагаченням. Вся його каденція при владі – це даремно прогаяні роки життя для народу нашого. Бог дасть нам шанс через 13 років на нове життя, але цей Божий шанс Україна змарнує. Тоді знову в народі почне рости розпач та безнадія. І тоді Бог пошле нам страшну кару, до влади в Україні прийдуть треті совєти. Це буде страшна бандитська орда.
о. Германа Будзінський
-Отче, а коли це станеться???
-Це станеться через 15 років після мої смерті!!! (Отець Герман Будзінський помер в січні 1995 року )
-Отче, чи це будуть знову комуністи??? ( Комуністи в Україні, в грудні 1991 року були заборонені )
-Ні, це не будуть комуністи. Перші совєти прийшли до нас у 1939 році, другі прийшли в 1944 році, а треті совєти прийдуть до нас через 15 років по моїй смерті. А комуністи тоді, вже будуть діяти легально і будуть їхніми союзниками. Це буде така собі двоголова диявольська совєтсько-комуняцька гідра. Це буде нова орда на Україну, яка схоче перетворити наш нарід на своїх рабів. І ця диявольська гідра дірвавшись легально до влади розпочне страшні знущання над нашим народом. Невинних людей почнуть тяжко переслідувати, патріотів будуть бити, садити до тюрем, навіть вбивати. В людей будуть забирати їх майно, над ними будуть неймовірно знущатися. Плач і розпач буде панувати на всій Україні, бо ці бандити будуть скрізь: в міліції, в прокуратурі, таємній поліції, судах, державному апараті. Всюди буде страшна корупція і несправедливість. Всі хто зможе, будуть старалися покинути Україну. Москва ж буде всіляко підтримувати цю совєтсько-комуняцьку гідру та допомагати їй і мстити всім, хто схоче допомогти українцям, бо для Московщини, українці ніде не зможуть знайти захисту та справедливості, відродження України є смертельно небезпечним. Як покарання полякам, за їх тверду і послідовну підтримку українців і як попередження всім іншим народам світу, Москва повторить для Варшави другу Катинь. Це станеться через 70 років після першої Катині. Вождь третіх совєтів буде бандитом і не маючи ніяких національних традицій та виховання почне насаджувати в Україні найгірші совєтські порядки колишньої імперії. Тоді настануть другі Крути, після яких відбудеться другий великий здвиг народу. Це буде перше повстання проти третіх совєтів, яке буде жорстоко подавлене диявольською владою. Московщина за допомогою третіх совєтів буде старалася втягнути Україну в нову імперію. Але вкінці, даремні будуть всі її зусилля, їй цього не вдасться зробити і за це вона буде покарана Богом. Розпочнуться переслідування та репресії проти всіх українських патріотів. Настануть нові сталінські часи. Новітнім енкаведистам буде дозволено все. Для них не буде існувати ані Бога, ані закону, ані моралі. Але не треба боятися, бо це триватиме дуже недовго. Зло ніколи не переможе добро. Бог змилосердиться над Україною і вождя третіх совєтів вб”ють. Він не добуде своєї каденції. Весь цей кровавий та жорстокий період буде дуже короткий і закінчиться другим великим народним повстанням. Цим другим повстанням, цей диявольський совєтсько-комуняцький режим буде зметений з лиця землі. Настане друга українська Коліївщина. Лють людей буде така страшна, що третіх совєтів і комуністів будуть лапати на вулицях і вбивати без суду і слідства. І цю помсту народу нашого ніхто не зможе зупинити, бо злочини які зроблять треті совєти і комуністи проти України та народу, будуть такі самі страшні, як сталінські. Обидві банди, третіх совєтів і комуністів, будуть заборонені та розпущені, а проти них буде організований та проведений новий Нюрнберг. Міжнародний судовий процес, аналогічний нюрнберзькому трибуналу. Все їхнє майно та гроші награбовані в України та українців будуть конфісковані, а ті треті совєти і комуністи, що лишаться живі, будуть покарані тюрмою. Отоді тільки, народиться дійсно незалежна Україна!
-Отче, а коли це все станеться???
-Це станеться між річницею незалежності та річницею народження Тараса Шевченка. Його ж не даремно називають Пророком в нашому народі. Ці обидві дати мають для нас великий сакральний зміст. Шевченко ж, подіями минулого описував наше майбутнє. Тільки це розуміти треба, як і Біблію. Тому його так ненавидять вороги України. Після цього, як Україну очолить жінка, яка вийде з тюрми, на Україну чекає дуже скорий розвиток та велике майбутнє. Від сьогодні, через 35 років Україна стане однією з найсильніших держав світу. Такою, як зараз є Америка. А на Московщину впаде кара Божа за всі знущання, які вона зробила Україні впродовж 350 років та іншим народам. Московщину чекає розпад та повний занепад. З Володимира почалося і на Володимирі закінчиться. Така воля Божа.
-Отче, а коли це буде???
-Це станеться через століття після большевицького перевороту.
-Отче, а чи можна щось змінити???
-Що написано на небесах, людина змінити не може, але все є в руках Божих і на нього в нас вся надія. Ми українці, повинні гідно перейти цю страшну сторінку своєї історії, завжди пам’ятати це, та мати, як урок на майбутнє, щоб це зло диявольське більше ніколи не повторилося на нашій землі. Свободи без боротьби не буває, але з нами Бог. А якщо з нами Бог, то хто ж тоді проти нас???
P.S. Отець Герман Будзінський ( р.н. 1905 – р.с. 1995 ) – монах студит, греко-католицький священик, який пройшов понад 20 років тюрем та сталінських концтаборів.
Довідкові матеріали
Отець Герман Будзінський – капелан у концтаборі радянських полонених у Львові
«Отець Будзінський розповідав, що за часів німецької окупації йому довелося бути так званим капеланом у концтаборі радянських полонених у Львові. То був дуже страшний табір… Отець Будзінський розповідав, що Андрей Шептицький потім домовився з німецькими властями, що, все-таки, духовну обслугу цим воїнам треба дати, в’язням. І дали отця Будзінського. Перед тим у нього взяли такий підпис, що він ніякої інформації звідтам не буде виносити. Він казав: “Я і не виносив, бо знав, що як я буду виносити якусь інформацію, то заборонять всяку обслугу духовну цих в’язнів”… Але він розповідав, що ці в’язні помирали від тифу, від спраги, від голоду. – “Вони до причастя лізли всі, хто сповідався, хто не сповідався, бо якась дробинка їжі для них була лише щастям”. Він каже: “Я всіх причащав. Всіх причащав. Хоча я був свідомий, що не кожен, може, із релігійних мотивів ішов. Це для них була дробинка, під свідомість смерті для них це була дробинка їжі, це причастя.” Він каже: “Я не міг не дати людині того останнього, що вона ще у житті могла прийняти, це Святе Причастя».
Діяльність о. Будзінського під час підпілля УГКЦ
«Він у проповідях дуже часто говорив проти радянської влади, проти комунізму як системи. Ще в той час, я пам’ятаю його проповіді вже у 1970-х роках. І, Ви знаєте, у той час, коли це було вкрай небезпечно говорити, він так і говорив, прямим текстом, не дивлячись, хто є у хаті. Бо його хата була завжди відкрита. Можна було до хати зайти, хто хотів, хто не хотів. Зрештою, так і робили кагебисти. Він міг називати совєтську систему диявольською системою… Отець Будзінський завжди прямо в очі чи кагебистам, чи іншим функціонерам радянської системи говорив про їхню неправду. І говорив про права нашої Церкви, і про несправедливість, яку переживає наша Церква, і наш український, зокрема, галицький народ. Він не тільки говорив, так просто сказав і все. Він почав оту діяльність за свободу Греко-Католицької Церкви. Я вже про це згадував, тобто заснував Комітет за свободу Греко-Католицької Церкви (авт Комітет захисту прав УГКЦ). Може той Комітет сьогодні дехто не зауважує, і думає, що вони мало що зробили, тому що їх дуже швидко всіх заарештували. Пана Кобрина, власне, то він був секретарем (авт. Комітету). Йому 10 років тоді дали, пану Кобрину. Але це, все-таки, були ті перші початки виходу нашої Церкви з підпілля. Це була ознака, що в особі Германа Будзінського й інших, йому подібних людей, Церква не змирилася з тою ситуацією. Що вони далі без надії сподіваються. Що вони далі не вірять, що ця комуністична система може бути вічною або довготривалою. Вони далі вірили, що вона є тимчасова, і що дуже швидко її влада зміниться»
Листи-протести о. Будзінського
«Він почав писати від імені Комітету до газет. Зокрема, в ті газети, які писали щось проти Греко-Католицької Церкви. Бо у той час публікацій було дуже багато проти Греко-Католицької Церкви. Він писав відповіді у газети. Звичайно, відповіді йому не приходили, його листи не публікувалися. І були б вони, ці його листи, взагалі, безслідно зникли, якби не інша ситуація. А саме, отець Герман Будзінський через мого товариша, Бендика Мирона, нав’язав контакти… То, властиво, Бендик Мирон нав’язав контакт із естонськими віруючими людьми, дуже непомітними, зокрема такий був Войлі Огаренко. То українське прізвище. Напевно, він був українець, але він ні по-українськи, ні по-російськи не говорив. І той чоловік нав’язав з іншими людьми можливість передавати його листи закордон через дипломатичну пошту. Отець Будзінський коли писав до якоїсь газети чи до якоїсь там установи радянської, то треба було той лист, тут же його дублікат передати до Естонії, перевезти, дати його пану Войлі Огаренку, а той вже тоді подавав далі. Я не можу сказати, кому він там далі передавав, бо то вже невідомо було для нас. Ми ти не цікавилися, бо на той час було дуже небезпечно такі речі знати. І потім ті листи буквально десь через кілька днів були десь там опубліковані закордоном у різних джерелах. І, коли вони попадали закордон, коли там відбувалися якісь міжнародні зустрічі і так далі, де був вже живий матеріал, справжній матеріал, яким можна було оперувати, аби дорікати радянській системі, що в Совєтському Союзі є гоніння на Церкву, зокрема, на Греко-Католицьку Церкву…»
Обшуки у о. Германа Будзінського
«Але отця Будзінського за ці листи почали дуже переслідувати. У нього у хаті почалися обшуки. Його хату почали трусити. Позабирали всякі релігійні речі. Все забрали. Пам’ятаю, забрали ікону Божої Матері, на дереві мальовану… То така була старовинна ікона в отця Будзінського. І я приходив не раз, кілька раз, до нього до хати, після тих обшуків, ревізій, коли він лежав на ліжку з тими хворими ногами, двері знову відкриті, заходь до хати, хто хоче. Той брат переляканий, який там був, із сльозами, трясеться весь, на отця нарікає, бо старий хоче спокою, а то через отця нема ні життя, ні спокою. І люди, і трус постійний у хаті. Теоксит, брат. Теоксит, так називався той брат. А отець Будзінський спокійно розповідає, як то його трясли, що вони йому казали, що говорили, яку нелогічну бесіду вони вели… Так він то все сприймав дуже спокійнесенько… І каже: “Вони мене вже не хочуть арештувати, бо вони знають, що я нині-завтра помру“. Він, направду, вже був і старенький, і дуже-дуже хворий. З ліжка вже майже не вставав, хіба на Богослужіння, на молитву. А так, навіть розмовляючи з людьми, то він був у лежачому положенні. Мав так страшно покалічені ноги… І отець Будзінський тоді мені сказав таку річ, що вони йому сказали при останньому обшуку: “Ти, старий дєд, і так скоро умрьош. Нам, главноє, кур’єра найті”. Я тоді задумався… Тоді я щойно усвідомив собі, яку небезпечну місію я виконую». (Авт. отець Методій Костюк перевозив листи отця Германа Будзінського до Естонії)
Біографія Германа Будзінського
14.10.1905 р. – народився селі Перегноїв Перемишлянського району Львівської області
– 1926 – 1927 рр. – навчався в торговельній школі
– у 1930-х рр. – вступив до монастиря студитів
– 1937 – 1939 рр. – навчався в Папському Григоріанському університеті в Римі
– 09.04.1939 р. – отримав священичі свячення
– 1945 р. – входив як перекладач до складу офіційної делегації УГКЦ на зустріч у Москві з урядом Радянської держав та представниками РПЦ
– 1945 р. – відмовився від участі в «Ініціативній групі» з переходу УГКЦ на православ’я;
– 28.05.1945 р. – заарештований
– 28.05.1945 – 13.03.1946 рр. – перебував у тюрмі на Лонцького
– 1946 – 1956 рр. – відбував покарання у Воркуті, в Абезі
– 15.05.1957 р. – заарештований вдруге
– 1959 р. – звільнений
– 1959 – 1989 рр. – вів активне підпільне священиче служіння, писав листи-протести
– 1982 р. – був одним із засновників Комітету захисту прав УГКЦ
– 1990 – 1995 рр. – перебував у монастирі студитів у Львові
– 03.01.1995 р. – помер.
Отець Герман Будзінський народився у звичайній селянській родині на Перемишлянщині. Після закінчення школи навчався в Унівській гімназії, де і познайомився з чернечим життям студитів. Щоправда, до монастиря студитів вступив уже в 1930-х рр., і лише тому, щоб не потрапити в концтабір Береза Картузька, куди поляки висилали українських політичних діячів. Але вже через рік відповів своїм товаришам: «Якби я знав, що монастир – це є така красота, то я був би до монастиря пішов ще в дитячому віці».
Упродовж 1937-1939-х рр. навчався на богословському факультеті в Папському Григоріанському університеті в Римі. З рук Митрополита Андрея Шептицького 9 квітня 1939 року отримав священичі свячення.
****
Документальний фільм «Вітаю тебе, український народе» (в двох частинах) розповідає про повернення Патріарха УГКЦ Мирослава Івана Любачівського до Львова. На фоні цієї події детально описується вихід УГКЦ з підпілля та відродження Української держави.
Автори стрічки Джон Арден і Володимир Лозинський, оповідачі – історик Андрій Сороковський та архимандрит Любомир (Гузар). Фільм створено на початку 90-х рр., з використанням відеоматеріалів Прес-бюро УГКЦ.
Анотація до першої частини фільму
Перша частина фільму «Вітаю тебе, український народе» висвітлює переїзд Блаженнішого Мирослава Івана з Риму до Львова, пережиття та враження Глави УГКЦ, а також вірних греко-католиків з України.
Автори фільму, за допомогою істориків с. Софії Сеник і Андрія Сороковського, роблять також екскурс в історію УГКЦ, особливо зосереджуючись на подіях часів ІІ Світової війни, та переслідуваннях сталінського режиму.
Про період ліквідації УГКЦ розповідає живий свідок тих подій, ієромонах-студит о. Герман Будзінський, а також інші підпільні священики.
Перша частина стрічки містить унікальні військові хроніки 40-х років, відео Львівського псевдособору 1946 р., відеореконструкції підпільних богослужінь часів переслідування, перші урочисті богослужіння в соборі Святого Юра.
