Кадрові перестановки у силовому блоці країни відкладаються. Принаймні поки що.
- джерело.
Ще в неділю, 5 лютого, керівник фракції “Слуга народа” Давид Арахамія заявляв, що міністр оборони Олексій Резніков переводиться на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості, а його місце посяде чинний керівник ГУР Кирило Буданов.
Проте вже в понеділок, 6 лютого, Арахамія забрав свої слова назад: “Очікуємо призначення очільників МВС і СБУ. Кадрові зміни в сфері оборони протягом цього тижня не відбудутьс
Колеги з інших фракцій одразу ж почали кепкувати, що в монобільшості нарешті відкрили закон про нацбезпеку, який передбачає призначення міністра оборони “з числа цивільних осіб”. Однак ще більше хмизу до цього багаття докинула заступниця голови комітету ВР з нацбезпеки Мар’яна Безугла: “Щодо Міноборони і Мінстратегпром – поки призупинили, цього тижня відставок та призначень не буде”, додавши потім у коментарях у Facebook про “ризики для системи в цілому перед Рамштайном та враховуючи можливий наступ, оцінюємо”.
Мноборони та й власне самого Олексія Резнікова критикують за провалену комунікацію із суспільством після скандалу із закупівлями харчів для військових за завищеними цінами, який отримав назву “харчовий скандал” і “яйця по 17”. Проте таку саму кричищу некомпетентність продемонстрували й окремі депутати від монобільшості, які спочатку анонсували кадрові ротації в силовому блоці, а потім самі ж їх і відмінили.
Про те, що насправді сталося у владній верхівці, чи покине Олексій Резніков Міноборони та коли, а також про те, які це несе ризики для України на міжнародній арені напередодні “авіаційного” Рамштайну, у матеріалі ТСН.ua
Комунікаційний провал
Скандал із яйцями по 17 грн за штуку, про які написав журналіст видання “Наші гроші” Юрій Ніколов із посиланням на угоду Міноборони щодо забезпечення харчування військових у шести тилових областях на 13 млрд грн, хоча там було не лише про яйця, наробив чимало галасу. Так, факт корупції ще не доведений. Проте у демократичних західних країнах це автоматично дорівнює відставці профільних високопосадовців. Тобто, йдеться про політичну відповідальність. Ну, і, звичайно, відповідні антикорупційні й правоохоронні органи мають розслідувати такі випадки, щоб притягнути винних до відповідальності.
Але в Україні черговий корупційний скандал, надто під час повномасштабної війни, за старою доброю радицією одразу ж переріс у війну всіх проти всіх.
По-перше, дуже погано спрацювала комунікація самого Міністерства оборони й особисто Олексія Резнікова.
Ще в січні в міністерстві заявили, що інформація про закупівлю харчування для армії за завищеними цінами розповсюджується з ознаками навмисних маніпуляцій та вводить в оману, і звернулися до СБУ. Потім особисто Олексій Резніков заперечив дані про закупівлю продуктів за завищеними цінами, додавши, що це помилка з переведенням штук у кілограми (щодо яєць – ред.), яку профільні чиновники помітили в контрактах ще в грудні. Після цього були пояснення міністра щодо власне самих яєць, скільки це штук на кілограм з урахуванням добової норми калорійності на одного військовослужбовця тощо.
Іноді доходило до абсурду, бо нові коментарі суперечили попереднім. У профільному комітеті ВР із питань нацбезпеки, оборони та розвідки, де на спецзасіданні бачили копію відповідного контракту про закупівлі харчування, теж заявили, що ціна яєць там не відповідає дійсності. Проте якісь висновки закликали робити після відповідного розслідування правоохоронців, заперечивши будь-які кадрові ротації.
Днями в інтерв’ю “Українській правді” Олексій Резніков сказав наступне: “Я визнаю свій комунікаційний провал, свій і своєї команди з точки зору швидкої реакції. Вона мала бути швидкою й іншою”. Проте додав, що журналіст (Юрій Ніколов – ред.) напевно помилився, і знову почав пояснювати, що в документах (закупівельних контрактах – ред.) в розділі “штуки” немає цифри “17”, а вона стоїть там, де вага. А потім визнав, що закупівельні ціни в цих контрактах дійсно викликають здивування, бо вони вищі, ніж в супермаркетах.
По-друге, на тлі цього міністр Резніков повідомив профільному комітету ВР, що директора департаменту закупівель у Міноборони Богдана Хмельницького відсторонили від обов’язків ще в грудні минулого року, а потім звільнили. А заступник міністра В’ячеслав Шаповалов, який відповідав за тилове забезпечення ЗСУ, подав у відставку.
Проте і тут не минулося без комунікаційного провалу. 1 лютого ДБР повідомило про підозру Шаповалову, аргументувавши це тим, що “він лобіював укладення договорів про постачання продуктів для військових за завищеними цінами, а також закупівель бронежилетів, касок, одягу та інших речей для потреб ЗСУ низької якості на понад 1 млрд грн”. А потім суд заарештував Шаповалова на 2 місяці із заставою в 400 млн грн.
Разом із Шаповаловим, за повідомленням ДБР 2 лютого, вони викрили та затримали злочинну групу із 5 осіб, куди входили представники підприємств-постачальників та військові, які привласнили кошти, виділені на харчування ЗСУ.
І через три дні після цього на пресконференції у неділю, 5 лютого, Олексій Резніков заявляє, що йому невідомо про жоден факт вручення підозри посадовцям міністерства, які займаються харчовими закупівлями:
“Я вам скажу більше, за моєю інформацією, не розкриваючи факти слідства, підозри, які були вручені двом названим особам, не стосуються харчування. Вони стосуються зовсім інших ситуацій. З цим розбирається правоохоронна система”.
Не попередили ні Резнікова, ні Буданова
Співрозмовники ТСН.ua у владних колах вважають, що пресконференція Резнікова у неділю, 5 лютого, на тлі чуток про його відставку, була скликана з однією метою – передати пас Офісу президента, який не поставив до відома самого Резнікова про його можливе переведення на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості.
Пізніше у неділю, 5 лютого, відбулося закрите засідання фракції “Слуга народу”, після чого Давид Арахамія у своєму Telegram підтвердив переведення Резнікова на нову посаду, аргументувавши, що це “абсолютно логічно, враховуючи його експертизу по “Рамштайну” й необхідність “підняти” міністерство, яке повинно робити більше”.
На заміну Резнікову в Міноборони Арахамія анонсував кандидатуру головного розвідника України Кирила Буданова. Проте, за словами політолога Володимира Фесенка, схоже, що це рішення не узгодили ні з Резніковим, ні з Будановим, а депутати поспішили про це заявити публічно, щоб зловити хайп. І обернулося все ще більшим скандалом.
“Це давня традиція: звільняють, людину не повідомляють, він дізнається про це зі ЗМІ. Це ще з часів Кучми. Але зараз інша ситуація. Резніков має особливі стосунки і з президентом, і з керівником ОПУ. Чому не узгодили? Якщо б йшлося про переведення Резнікова в Мін’юст, куди він хоче, жодних би проблем не було, я просто переконаний. Він би погодився на таку формулу. А тут мало того, що не повідомили, так і переводять туди, куди він не хоче, в міністерство, яке взагалі було в планах на ліквідацію. Очевидно, що це тимчасова посада. А що далі?”, – коментує ТСН.ua політолог.
Також Володимир Фесенко додає, що схожа ситуація і з Будановим, з яким це теж не узгодили.
“Пишуть, що, мовляв вони не знали закон (закон про нацбезпеку, який вимагає призначення міністра оборони з числа цивільних – ред.). Та все вони знали. Просто не врахували. І не до кінця узгодили з Будановим, який, кажуть, не дуже хотів на цю посаду з різних причин. І треба звільнятися з військової служби, а Буданов, я так розумію, цього не хоче. Він хоче закінчити війну в лавах ЗС. А тут проблеми в міністерстві, невідомо, чим це закінчиться. Але я розумію, чому його хотіли, бо він був єдиним кандидатом, щоб навести лад у міністерстві”, – додав Володимир Фесенко.
Розкол у владі
Але, якби ж це була найбільша проблема. Погана комунікація з боку Міноборони та ОПУ буквально поділила громадськість на два табори: одні кажуть, що Резніков має піти з посади, бо не навів лад у Міністерстві; інші – що не можна міняти міністра оборони, який налагодив класну комунікацію із західними партнерами щодо постачання Україні озброєння, ще й напередодні дев’ятого Рамштайну 14 лютого, який всі вже називають “авіаційним”.
Дехто взагалі називає весь цей скандал цілеспрямованою спецоперацією й атакою на Міноборони, щоб похитнути стійкість України перед весняним загостренням на фронті. Але ж ДБР оголошує про підозри, вже колишній заступник міністра заарештований.
У профільному парламентському комітеті з нацбезпеки думки теж розділилися. У розмовах із ТСН.ua одні казали, що міністр має нести політичну відповідальність за підозри в корупції в його міністерстві, бо вони справді є. Інші ставлять під сумнів те, що відставка Резнікова щось змінить, бо не вважають, що він знав про ці факти корупції в Міноборони, надто брав у цьому участь.
“Я вважаю, що зараз Резнікова не варто міняти. Насамперед, по-перше, незабаром зустріч у Рамштайні, і він проявив себе з найкращого боку. Я його знаю по спільній праці в ТКГ (Тристороння контактна група, яка існувала в межах Мінського процесу – ред.), і він дійсно є сильним і фаховим переговорником. По-друге, зараз доволі напружена ситуація на фронті, і міняти міністра оборони саме в цей час означає створювати додаткові ризики”, – сказав ТСН.ua очільник комітету ВР з питань зовнішньої політики.
Дар’я Каленюк, виконавча директорка та член правління Центру протидії корупції дописала у Facebook, що є питання й до компетентності Олексія Резнікова, наприклад у тому, яка саме зброя потрібна Україні, як отримати доступ до збройних технологій НАТО, як налагодити логістику та ремонт західної зброї в Україні тощо.
Не погоджується з цим заступник Директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь. Цей функціонал Міноборони щодо забезпечення озброєнням та військовою технікою здійснюється за запитом головкома ЗСУ. Тобто, є Генштаб, Об’єднане командування, головком – вони формують матрицю, яке озброєння їм треба для виконання завдань. І вони дають цей список міністру оборони. Тому, в принципі, міністр оборони не має повністю розбиратися, чим відрізняється наприклад Leopard 2 від Leopard 2А4, а завжди може проконсультуватися, бо в переговорних групах він не сам. Міністр оборони – це насамперед політик. У західних демократіях міністри оборони скрізь цивільні політичні фігури, щоб запобігати створенню корупційних схем.
Щодо саме звільнення Олексія Резнікова, на думку Михайла Самуся, не все так трагічно, бо наша оборона тримається не на міністрі, не персонально на Резнікові, а на українській нації і керівництві України. Тобто, якщо президент Зеленський як верховний головнокомандувач вважає за доцільне змінити міністра оборони, наші міжнародні партнери мають ставитися до цього з розумінням.
“Наприклад у Німеччині якраз за кілька днів до Рамштайну поміняли міністра оборони і нічого страшного. В будь-якому разі це показово з точки зору якраз воєнної ситуації. Тобто, міністр оборони трохи втратив контроль над міністерством, бо корупційні процеси мали місце”, – каже ТСН.ua Михайло Самусь.
Експерт бачить два можливі варіанти розв’язання цієї проблеми.
Перший – Резніков може залишатися, бо точно не був причетним до цих корупційних процесів. Але створити умови для якоїсь антикорупційної структури, більш активного залучення журналістів, громадськості, парламентського контролю.
Другий – Резніков дійсно піде у відставку й буде призначений на іншу посаду. Тоді треба буде заходити новій команді. І це займе якийсь час, щоб нова команда почала працювати.
“Це не тижні, а місяці. А у нас зараз іде підготовка до критичної ситуації в цій війні можливо. Бо навесні на полі бою РФ і Україна намагатимуться наступати. У нас це базується якраз на отриманні закордонної зброї. Тому зміна команди не буде катастрофічною, але на певних напрямках ефективність може суто через технічні моменти знизитися” – вважає Михайло Самусь.
Політолог Володимир Фесенко додає, що Резніков не займається внутрішнім менеджментом у Міноборони. Та й успіхи Резнікова у Рамштайні – це не ключова проблема, бо всі домовленості по зброї ухвалюються на двосторонньому рівні. Тому, як важлива фігура для переговорів, Олексія Резнікова можна залишити наприклад спецпредставником у Рамштайні.
Хай там як, але у Верховній Раді впевнені, що відставка Олексія Резнікова – питання майже вирішене. Але, знову ж таки, зізнаються: якщо Буданов відмовиться, то інших кандидатів на заміну дійсно немає. Проте, на тлі цього гучного корупційного скандалу в Міноборони, крім власне відставки профільного міністра, який, як кажуть експерти, не опікувався внутрішнім менеджментом у Міноборони (хоч це й не звільняє його від відповідальності), суспільство має отримати відповіді на більш нагальні питання.
По-перше, як вичистити Міноборони від корупційних схем. Адже питання не у прізвищі міністра, а у системі, яка звикла так функціонувати довгі роки.
По-друге, закон про нацбезпеку прямо вимагає призначення міністром оборони цивільної людини. Чому у владі вирішили, що у Буданова, який є кадровим військовим, вийде навести лад у Міноборони? До того ж, антикорупційне законодавство прямо забороняє людині після звільнення обіймати посаду в тому ж самому або дочірньому відомстві. Тому суто з юридичної точки зору призначення Буданова було неможливим.
По-третє, дійсно, на тлі військового загострення, великого наступу росіян, чергового Рамштайну й отримання Україною нових західних типів озброєння, наскільки швидко запрацює нова команда в Міноборони?
