Мужністю та відважністю українців захоплюється увесь світ. Так, в окупованому Херсоні 75-річний дідусь протягом пів року збирав допомогу ЗСУ просто на очах в загарбників.
- джерело.
Про це розповідає ТСН.ua.
Дядя Гриша, як його називають місцеві, виїжджав у середмістя Херсона щодня, без жодних свят та вихідних. За допомогою програвача вмикав українські пісні, а всі гроші, які давали йому прості мешканці Херсона, пересилав для ЗСУ. З моменту повномасштабного вторгнення Григорій Миколайович разом із патріотичними херсонцями зібрали понад пів мільйона гривень.
Григорія Янченка, або в народі «дядю Гришу», у Херсоні знає кожен. Каже, сам колись служив у Псковській дивізії, а від початку війни Росії проти України у 2014 році почав збирати гроші вже для українських десантників та добробатів. За вісім років він передав на фронт майже 4 мільйони гривень.
Згадує, коли російські окупанти увійшли в Херсон, спочатку був немов у ступорі, а потім виїхав у центр з колонкою.
“Я записав туди пісні крім гімну, “Калини”, іще військових маршів, плюс іще усі пісні українські, які популярні були”, – розповідає волонтер.Щодня він виїздив у центр на свій маршрут по вулиці. Каже, для херсонців це стало немов ковтком свіжого повітря. “Тільки виїжджаю, мене вже чують і чекають. Задоволені, з усмішками, це не передати. І отак їдеш і всі люди підспівують”, – розповідає Григорій.
Вже до обіду прозоре відерце було заповнене купюрами. За пів року чоловік з окупованої території зібрав та передав українським волонтерам понад 600 тисяч гривень. Каже, що для кого збирає, – розуміли всі. Кидали навіть рублі, що їх видавали окупанти. А були й випадки, коли на ЗСУ віддавали останнє.
Дядю Гришу вивезли з Херсону до Запоріжжя ледь не силоміць. Після численних попереджень та погроз, колаборанти повідомили, що за кілька днів його чекають «на підвалі». Знайомі переправили дядю Гришу катером в Олешки, звідти – до Василівки. Наразі він у волонтерському центрі в Запоріжжі.
“Кожного місяця, там дуже немалі суми, які він збирав та відправляв. Говорив, що я не можу, я вам довіряю, знаю, що гроші підуть на що треба. І от крайню автівку, яку я придбала і перегнала на фронт, вона була наполовину куплена з його грошей”, – розповідає керівниця волонтерського центру Галина Гончаренко.
