В Україні завжди існувало безліч цікавих обрядів і традицій.
Першим обрядом було заручини.Наречений приходив зі сватами, якими повинні були бути одружені чоловіки, і просив у батьків дівчини її руки. Якщо наречена погоджувалася, то пов’язували сватів традиційним розшитим рушником, обмінювалися подарунками та скибками хліба. Якщо ж дівчина відмовлялася йти заміж за хлопця, то вся компанія отримувала “гарбуза замість хліба.
Посвататися до хлопця могла і сама дівчина, відмовити якої вважалося поганою прикметою, тому в даному випадку церемонія заручення практично завжди закінчувалася успіхом.
Весільна церемонія починалася через 1-4 тижні після заручин. Наречений і наречена ходили по селі і роздавали потенційним гостям символічні булочки під назвою “шишки“ в якості запрошення на весілля.
За день до церемонії молоді влаштовували окремі вечірні посиденьки з близькими друзями. На дівич-вечорі пекли хліб, намотаний на очерет, який потім викладали на святковий стіл, як символ молодості і краси молодят. Хлопці ж просто гуляли до ранку.
У вихідні дні проходив безпосередньо обряд вінчання, після якого наречений відвозив наречену до її батьків, де молодій розплітали косу, а сам повертався в свій будинок. Після обряду розплести коси, який символізував прощання з дівуванням, наречена одягала косинку, під якою ховала волосся і деякий час чекала, коли наречений з гостями повернеться до неї в будинок, заплативши по дорозі декілька викупів за свою майбутню дружину.
В кінці дня молодята їхали в будинок нареченого, де надалі збиралися жити після весілля.
