Пенсіонерка Марія Іванівна, родом з Чортківського району Тернопільської області все життя помічає щось дивне й незвичайне.
- джерело.
Конкретних прізвищ не називає, боячись на старості глузувань від людей. Серед односельців вона завоювала авторитет і має вищу освіту. – Я йшла по Чорткову, – продовжує. – Мені вже було 20 років. Зупиняє мене жінка. Смаглява, може 60 років, повна. Не циганка, але дуже смаглява, нетутешня.
Подивилася на мене і каже: “Дитино, я тобі щось скажу”. Я кажу: “Я навіть грошей не маю”. Та й не вірила я у всяких ворожок. Я уперед, а вона за мною. Аж до магазину. І весь час каже: “Я тобі повиннна щось сказати, тобі треба сказати”. Мене зацікавило.
Кажу: “говорите”. Вона: “На тебе порчу. Ти була дружкою на весіллі, і в тебе забрали гребінь з твоїм волоссям. Твоє щастя забрали, удачу твою”. Я згадала, що справді була свідком і після весілля у мене дійсно почалося невезіння.
І жінка каже: “Я тобі скажу, що зробити, але ти повинна щось дати”. Я не мала нічого, тільки копійки на дорогу. Дала їй свій светр. Вона сказала, що зробити. Ще якийсь корінь дала, копійки, 10 копійок по копійці варити, якісь трави – мирт, шпарагус, решта не пам’ятаю. 9 днів митися і з тими копійками вилити на перехрестя. І нікому нічого з рук не давати. А я забула. Сусідці щось дала. Вона прийшла щось позичати. Щоб помитися в тому, воду потрібно було набрати опівночі з трьох колодязів… Марія Іванівна вирішила повірити цій жінці в райцентрі, бо знала, що гребінь у неї і справді вкрали.
– Мама молодшої дружки біля мене крутилася, – додає Марія. – Я зачесала одну студентку, потім молодшій подружці зробила зачіску, а потім собі. Поставила на вікно гребінь, начепила віночок, хотіла зачесатися ще раз, але гребеня не було. А молодша дружка така миршава – за дуже хорошого хлопця вийшла заміж, але він потім почав пити. Не знаю, вони разом жиют зараз. Зараз же пенсіонерка бачить людей наскрізь і розбирається в їх душевному стані.
Стверджує, що здатна моментально відрізнити хорошу людину від поганої. – Дуже розбираюся в людях, – каже. – Видно, хто добрі, а які злі. Можу подивитися на людину і відчути, що вона скоро помре. У неї в очах вже немає якогось живця. Раз йду по селу з родичкою. Вступив односелець. Кажу родичці: “Він певно помре, йому вже недовго залишилося”.
До місяця той чоловік помер. Багато чого людина може відчувати. Наприклад, якщо мені повинно бути недобре, я бачу темну тінь. Ніби хтось під вікна пішов. Як повинно мені бути добре в житті, то бачу світлу тінь.
