Закарпатське ЗНО: металодетектори, нервуючі випускники та обурені батьки
Від кадрів стає моторошно, адже від такого ретельного огляду, від пережитого стресу дитина може настільки розгубитися, що забуде не те що вивчений матеріал, а власне ім’я.
Правозахисники такі дії коментують як некоректні. Адже відповідно до статті 16 Конвенції про права дитини жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя або незаконного посягання на її честь і гідність. Крім того, статтею 10 закону «Про охорону дитинства» встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
До того ж подібних обшуків немає ні в Європі, ні у США. Тож чим наші діти гірші? Або чим, врешті-решт, наша освіта краща, якщо її навіть не визнають у більшості країн світу?
Діти стривожені, а батьки б’ють на сполох ще більше за самих учнів. Одна з закарпаток під час обговорення ситуації з металошукачами зазначила, що колись сама від стресу при вступі до університету на кілька днів втратила зір, і то було без жодних оглядів при вході в аудиторію.
«Це що – тюрма? Геть подуріли! Перелякають дітей, а потім чекають від них нормальних відповідей. От якби так перевіряли корупціонерів, тоді був би дійсно хороший результат», – зауважив інший коментатор.
А одна з випускниць розповіла, що її тривожили навіть не металошукачі, адже ґаджетів з собою вона не брала, а непокоїли наглядачі, які постійно ходили між партами і дивилися на записи учнів, від чого дівчина губилася і не могла сконцентруватися.
Звичайно, списувати ніхто не радить, адже на іспитах потрібно показувати реальні знання. Крім того, користуватися підказками як мінімум нечесно. Але носії інформації можуть бути не тільки електронними.
«Коли я вступала до вузу, вчителька, яка зі мною займалася, порадила зшити спеціальну вузьку спідницю для шпаргалок. На ній були кишеньки з правильними відповідями. Їх було пронумеровано, а в нульовій знаходився список зі змістом, тобто, інформацією, де саме яку шпаргалку шукати. Поверх тієї спідниці я наділа іншу, широку… і про підказки ніхто не здогадувався. Проте страх перед тим, що мене помітять з папірцем у руках був настільки великим, що витягти жодну зі шпаргалок я так і не змогла», – поділилася з закарпатською газетою «НЕДІЛЯ» ужгородка Катерина.
Тобто теоретично списати і без мобільного телефону, якщо є що, може й зараз кожен учень. Але чи багато хто ризикне це робити? Навряд чи, адже якщо школяра буде помічено зі шпаргалкою, із аудиторії його попросять вийти і про університет принаймні протягом найближчого року випускнику залишиться тільки мріяти.
Тож чи потрібна насправді перевірка дітей металодетекторами? Цікаво, що такого ретельного огляду немає навіть в аеропортах та на митницях… Чи Міністерство освіти вважає учнів злочинцями, впроваджуючи до них настільки жорсткі міри обшуків?
Дівчата кажуть, що підголювати майки їм було соромно. Звичайно, деяким юнкам, які звикли це робити перед хлопцями, при огляді ставало навіть смішно. Але, безумовно, не всім… адже психологічно це тисне на свідомість навіть найвідважніших.
Багато хто з учителів також засудив такий посилений режим контролю, називаючи його «оберштурмфюрерським методом СС». Але такої думки далеко не всі.
Окремі педагоги навіть намагалися звинуватити журналістів у «роздуванні» проблеми, якої насправді нібито не існує, мовляв, ЗНО – звичайний процес, а дітей не шкода, бо вони і так не вчаться, тож хай «віддуваються».
Так говорили і про ДПА, яке проводиться в 4 класі, від нього маленькі школярі молодшої ланки завжди нервують так, що з деякими із них потім батьки навіть відвідують психологів.
Така реакція відверто дивує, адже вчителі, яких досі називають сіячами доброго, мудрого і вічного, перші мали б вболівати за своїх вихованців і відстоювати їхні права перед Міністерством, якому насправді начхати як на журналістські матеріали, так і на записи в Інтернеті та на реакцію українців у цілому. На жаль…
Та якщо ЗНО з української мови нагадувало гестапо, то під час тестування з біології, як повідомили в Ужгородській мерії, металошукачами учнів не перевіряли.
Що ж буде далі – поки що невідомо. Поживемо – побачимо…
Марина АЛДОН
