30-річний Олег К. з Івано-Франківщини п’ять років ходив по лікарях: спочатку в Івано-Франківську, потім — у Києві.
- джерело.
Згодом через знайомих потрапив на консультацію і до лікаря-уролога в Польщі. Та ніхто не міг точно сказати, що з ним. А чоловік відчував різкий біль у лівій частині живота, попереку, які не дозволяли сидіти, стояти.
Аналізи показали, що у сечі є кров, білок. І ось 20 березня Олега нарешті прооперували у Львівській обласній клінічній лікарні. У нього діагностували рідкісне захворювання — «синдром лускунчика».
«Уперше я відчув біль, коли мені виповнилося 25 років, і відразу пішов до лікаря. Спершу в районі, потім у Івано-Франківську, але там не знали, що зі мною. Нирки ніби в порядку, нічого загрозливого нема, а чому тоді болить? Згодом я поїхав до Києва: пройшов обстеження, уже вкотре здав всі аналізи. І там нічого страшного не знайшли. Побачили деякі відхилення в роботі нирок, але казали, що з тим можна жити. У мене у Польщі живуть знайомі. Через них я потрапив на консультацію до польського лікаря, знову здав аналізи, прийшов обстеження. Але чіткої відповіді: чому мене стільки років болить поперек, низ живота, чому в сечі є кров, я так і не отримав», — розповів ZAXID.NET Олег К.
Чому з’являється кров у сечі? Її появу, як кажуть лікарі, може провокувати судинна пухлина в нирці, каміння і ще низка причин. Чоловіка ретельно перевірили, але нічого з провокуючих факторів в Олега не виявили.
А біль з кожним роком лише посилювався. Іноді був просто нестерпний, що ні сидіти, ні стояти чоловік не міг. У лежачому положенні ставало трохи легше.
«Я їздив до Моршина, пив воду і мені ставало трохи легше. Але ненадовго. Як тільки біль був надто сильний, я знову їхав до Моршина, лише так рятувався», — каже Олег.
Зазвичай, Олега скеровували на консультацію до урологів. Та у березні 2019 року він потрапив до судинного хірурга Івано-Франківська Ірини Нестеренко, яка нарешті знайшла причину його страждань.
У чоловіка діагностували захворювання – «синдром лускунчика» і судинний хірург порадила чоловікові їхати до Львова, у відділення судинної хірургії Львівської обласної клінічної лікарні, де вже оперували пацієнтів з таким рідкісним захворюванням.
У пацієнтів зі «синдромом лускунчика», як пояснив ZAXID.NET Ігор Кобза, здавлюється ниркова вена. У нормі вона повинна іти під кутом майже 90 градусів, а у Олега вона ішла під гострим кутом, тобто була затиснута. Через це венозна кров відтікала дуже повільно, що призвело до збільшення нирки та розширення ниркової вени. Через це страждала ліва нирка, вона вже трохи набрякла, у майбутньому могла тріснути чи зруйнуватися. Від звуження ниркової вени страждали та деякі інші органи малого таза.
«Першу операцію з діагнозом — «синдром лускунчика» — ми зробили у 1999 році. Це захворювання належить до рідкісних. За останні 20 років ми прооперували 10 хворих з такою хворобою. Пацієнти були не лише з Львівщини, а й інших областей Західної України. Олег є 10 пацієнтом. Через неспецифічність симптомів, відсутність діагностичних алгоритмів та низьку інформованість лікарів щодо даної патології захворювання — «синдром лускунчика» — рідко діагностується», — каже Ігор Кобза.
Розширення ниркової вени бачили всі лікарі, які обстежували Олега, а ось її звуження, за словами професора, дуже важко було побачити, бо кілька судин наклалися в одному місці, вена заховалася під ними. Треба було дивитися прицільно, знаючи, що таке може бути.
Звільнити пацієнта від болю, налагодити нормальний венозний відтік крові могла тільки операція.
Утім, це доволі складне оперативне втручання. Вену треба було забрати з місця стискання і переставити в інше місце, туди, де ніщо не заважатиме нормальному венозному відтоку крові. Тобто, вену треба відсікти. Для цього треба перетиснути і ниркову артерію і залишити нирку на деякий час без живлення. Критичний час для нирки, за словами судинного хірурга — 40 хвилин. Якщо нирка довше залишатиметься без живлення, вона може відмерти. Тож судинним хірургам треба було вкластися в цей час.
До операційної бригади увійшли професор Ігор Кобза, судинні хірурги Тарас Кобза, Юлія Мота і анестезіолог Роман Михальчук. Працювали максимально швидко: відсікли ниркову вену, зашили дірку в нижній порожнистій вені, знайшли для вени нове місце і пришили її там до нижньої порожнистої вени. Через 20 хвилин кровотік у нирці було відновлено, хоч вся операція тривала близько двох годин.
На другий день після операції Олегу дозволили встати. Він вже самостійно ходить коридором відділення. Лікуючий лікар Юлія Мота каже, що нирка у чоловіка працює нормально, ниркова вена також у нормі.
«Сподіваюся, що все найстрашніше вже позаду і я надалі житиму нормально, без постійного відчуття болю і дискомфорту», — каже Олег.
