Є у мене подружка. Вчилися в школі в паралельних класах. Разом пройшло дитинство.
- джерело.
Після школи, як це часто буває, наші шляхи розійшлися. І тут приходить від неї повідомлення — «приїжджай, у мене новосілля, відзначимо». Як з’ясовується, купила двушку в якомусь ЖК «У чорта на рогах».
І ось їду я кудись в глушину, на околиці спальних районів, сама смутно уявляю де це все знаходиться, зазвичай в тих краях взагалі не буваю. Приїхала.
Подружка пише: «Я затримуюся на роботі. Заходи, будь як вдома, тільки Геру не буди, він зі зміни спить. Двері відкриті. Якщо не важко — закинь овочеву суміш для борщу в каструлю і кістка, я Гері борщ обіцяла. Нехай поки вариться».
Окей. Заходжу, слухаю хропіння Гери. Ще час втрачати. Відкриваю холодильник, знайшла якусь стару завернуту кістка і овочеву суміш в морозилці. Але як з цього борщ варити? В суміші ні буряка, ні картоплі.
Чи то Гера у неї такий невибагливий і всяке хрючево без розмов поглинає, то чи подружка мене таким витонченим способом припрягла борщ готувати. Взяла картопельки з ящика, нашаткувати буряка.
Поставила варити справжній нормальний борщ.Втомилася аж. Приїхала на новесілля, називається, ага. Нічого не вдієш, сиджу, гортаю стрічку. Нарешті пише подруга.
Подруга: «Ти де?»
Я: «У тебе давно вже. Ти скоро? »
Подруга:« Я вдома! »
Я виходжу в коридор — нікого крім сплячого Гери немає. Коротше, шляхом швидких розглядів, я розумію що помилилася чи секцією, то чи корпусом, і перебуваю зовсім не у своєї подружки.
Виходить що я вже півтори години тусуюсь в абсолютно чужій квартирі. І в кімнаті там зовсім не Гера хропе (якого я ніколи не бачила), а якийсь незрозумілий лівий мужик. Я вимикаю плиту і тихесенько під хропіння скидаю.
Прийшла до подруги. Випили, потім поржали, звичайно. А тепер уявіть емоції того мужика, коли він прокидається, а на кухні у нього незрозуміло звідки узялася каструля свіжозвареного борщу.
